21 листопада у парку Перемоги міста Рені, біля Алеї слави, відбулася урочиста церемонія з нагоди Дня Гідності та Свободи під назвою «В ім’я Свободи і Гідності». Програма заходу включала урочисте відкриття трьох світлин героїв-земляків, покладання квітів до портретів загиблих та хвилину мовчання. Цей день став особливим для громади, тому що зібралися рідні та близькі загиблих захисників, військові, представники влади й усі, хто чужий біль переживає як власний. Атмосфера була наповнена одночасно і гіркотою втрат, і глибокою гордістю за тих, хто ціною власного життя відстоював право України на свободу та гідність. На заході побував і журналіст інтернет-видання «Махала».
«Дорога громадо, шановні військові, представники влади, рідні та близькі героїв! Сьогодні ми зібралися на Алеї слави у день, що став символом незламності духу українців – День Гідності та Свободи. Цей день нагадує нам про ті доленосні події, коли наш народ вийшов на Майдани, щоб відстояти свій вибір, свою європейську долю, своє право на волю і незалежність у житті. Сила і велич нашого народу сягають корінням у глибоку повагу до власної держави, її історії та символів. А найвищим символом цієї державності є наш гімн – пісня, що звучить у серцях кожного українця. Саме тому запрошуємо всіх долучитися до урочистого виконання Державного гімну України», – сказали ведучі, відкриваючи захід.
Далі ведучі глибоко і проникливо розкрили суть цієї дати у календарі державних свят, торкаючись найглибших струн душі кожного присутнього:
«Слова «гідність» і «свобода» – це не просто рядки у Конституції. Це повітря, яким дихає українець, фундамент, на якому стоїть наша держава. Гідність та свобода становлять основу нашої національної ідеї, що має силу об’єднати націю, мобілізувати на оборону, надихнути на перемогу. Гідність – це усвідомлення власної цінності, невід’ємне право кожного на повагу, можливість вільно обирати свій шлях, не дозволяючи нікому принижувати чи поневолювати себе. Це внутрішній стержень, що не ламається під жодним тиском. Свобода – це не лише відсутність зовнішнього примусу, а й відповідальність за свій вибір, за свою країну, за майбутнє своїх дітей. Це можливість говорити, творити, боротися за правду і жити на своїй землі за своїми правилами», – підкреслили вони.
Потім настав один із найважчих моментів церемонії – згадка про тих, хто вже ніколи не почує цих слів.
«Саме за ці фундаментальні цінності, за гідність і свободу, сьогодні Україна платить найвищу ціну. На жаль, щодня наша Алея слави поповнюється новими іменами тих, хто довів свою гідність і здобував нашу свободу ціною власного життя. Сьогодні до цього скорботного, але священного списку ми додаємо нові обличчя. Ренійська громада пишається своїми синами, які встали на захист Батьківщини. На Алеї слави вже розміщено 28 меморіальних світлин наших загиблих героїв. Ми пам’ятаємо кожного з них, імена кожного навічно вписані в історію нашого міста та нашої країни», – зазначили ведучі.
Потім пролунав скорботний перелік, де кожне ім’я вимовлялося з особливою повагою та болем: Юрій Поліщук, Ілля Пережогін, Степан Чобану, Станіслав Топала, Олександр Пламадяла, Богдан Баржицький, Гіоргі Григоліа, Анатолій Сємєнєнко, Євген Бугайов, Віталій Кузочкін, Артем Варсан, Сергій Раджабов, Михайло Завадський (Марчишин), Валентин Ляпчу, Роман Гаврилюк, Віталій Коліоглу, Олександр Данілов, Володимир Власов, Роман Маргаза, Віктор Фанаржи, Іван Хергеледжи, Вадим Третьяков, Віктор Стрішков, Артур Григорян, Іван Чеботарь, Борис Доброта, Павло Прищук, Михайло Мициблинда.
«На жаль, цей святий перелік, ця жива пам’ять поповнюється. Сьогодні ми особливо вшануємо трьох героїв, чиї меморіальні світлини відкриваються на цій Алеї, долучаючись до вже існуючих 28 портретів. З трепетом у серці та глибокою повагою ми називаємо імена тих, хто сьогодні долучається до безсмертного строю», – продовжили ведучі.
Ось ці імена:
Локтєєв Олександр Геннадійович, 44 роки, солдат-стрілець 138-го батальйону 122-ї окремої бригади територіальної оборони, позивний «Локі». Встав на захист держави у квітні 2024 року. Відданий військовій присязі на вірність українському народові, виконуючи військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність, мужній воїн загинув 9 червня 2024 року в районі населеного пункту Нетайлове Донецької області.
Жандаров Володимир Ігоревич, старший розвідник-снайпер 2-ї категорії розвідувальні роти, позивний «Борода». Встав на захист держави у квітні 2025 року. Вірний військовій присязі, він виявив мужність і самовідданість. Життя захисника обірвалося в районі населеного пункту Грузьке Покровського району Донецької області. Похований у селі Котловина. Йому назавжди 28 років.
Тяка Олексій В’ячеславович, водій протитанкового відділення аеромобільної роти першого аеромобільного батальйону, позивний «Хакер». Став на захист держави у травні 2023 року. Вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність, загинув у віці 25 років у результаті минометного обстрілу та інтенсивних штурмових дій противника поблизу населеного пункту Пахове Донецької області 13 вересня 2023 року.
Після цього ведучі підсумували, виливши у слова відчуття кожної родини, що втратила близьку людину:
«Наші захисники є дзеркалом істинного патріотизму, мужності та незламності. Вони до кінця виконували священний обов’язок воїна-громадянина, принісши найдорожчу жертву – власне життя – заради вільної та незалежної України. Ніколи не забуваємо, якою дорогою ціною Україна виборює свободу і незалежність. Шануємо відвагу тих, хто обороняє наше майбутнє», – підкреслили вони.
Далі слово було надано поетесі Лілії Олейнік, яка своїм авторським віршем, присвяченим нашим захисникам, змогла передати той всеосяжний біль і ту безмежну любов, які відчували всі присутні, доторкнувшись до найглибших кутків душі.
«Ці слова доносять біль і гордість кожного українця. Кожен, хто поляг за Україну, навіки залишиться в нашій пам’яті. Це світлі імена, що стали нашими дороговказами до перемоги. Це герої, які віддали найдорожче за наше з вами право жити вільно. Шануємо пам’ять усіх, хто загинув, захищаючи нашу гідність та свободу, всіх, хто віддав своє життя за Україну, хвилиною мовчання», – відзначили вони.
Після завершення заходу люди не поспішали розходитися. Вони підходили до світлин, тихо клали квіти, затримувались біля кожного портрета, доводячи цим, що Алея слави, яка сьогодні поповнилася трьома новими іменами, це не лише місце скорботи, а й символ того, що громаду об’єднує пам’ять та повага до героїв-земляків, які віддали своє життя за свободу та незалежність України.
Фото: Махала.
Інтернет-видання Бессарабії
