Учора, 19 листопада, у ренійському міському парку Перемоги відбулося відкриття Алеї Слави, де увічнені імена загиблих захисників України з Ренійської громади. Подія відбулася в 1000-й день повномасштабного російського вторгнення. Пам’ятний захід зібрав не лише рідних та близьких загиблих, а й усіх небайдужих ренійців. На заході побував і журналіст видання «Махала».
«Війна стала найбільшим випробуванням для українців. У цьому страшному конфлікті, який розпочався ще у 2014 році, загинули сотні тисяч військових та мирних громадян. За 1000 днів повномасштабного вторгнення ми втратили тисячі військових, понад 30 тисяч мирних жителів, серед яких 589 дітей», – зазначили ведучі, відкриваючи захід.
Потім був відкритий пам’ятний знак борцям за єдність, цілісність та незалежність України.
Алея Слави являла собою два ряди великих полотен, розташованих навпроти один одного.
Ведучі поіменно називали кожного з загиблих воїна і наводили коротку біографічну довідку, а школярі, що стояли поряд з кожним полотном, знімали тканинне покриття.
24 загиблих захисники з Ренійської громади. Хто вони? Згадаємо їх поіменно.
Юрій Поліщук. 54 роки. Перший із Ренійської громади, хто віддав своє життя з початку антитерористичної операції. Він загинув на Луганщині у 2016 році.
Ілля Пережогін. Розвідник-радіотелефоніст, загинув у 2020 році, смертельно поранений кулею ворожого снайпера. Указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Похований у селі Орлівка. Йому назавжди 27 років.
Степан Чобану. Уродженець села Долинське. Пілот Су-27 пав смертю хоробрих 28 лютого 2022 року, відволікаючи на себе ворожу авіацію над Кропивницьким. Йому присвоєне звання Героя України з наданням ордену «Золота зірка» (посмертно). Похований у місті Миргород. Йому було 58 років.
Станіслав Топала. Матрос, загинув у боях під Маріуполем 3 квітня 2022 року. За виявлену особисту мужність та самовіддачу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Йому було лише 19 років.
Олександр Пламадяла. Уродженець села Лиманське. Він був щирим і життєрадісним, добрим сином, братом, вірним другом. Йому лише виповнився 21 рік, як крилата російська ракета обірвала його життя назавжди.
Богдан Баржицький. 44-річний уродженець Рені. Встав на захист України, повернувшись з-за кордону. 23 травня 2022 року під час бою на Харківщині отримав поранення не сумісне із життям. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Гіоргі Гріголіа. 40-річний доброволець «Грузинського легіону» героїчно загинув 31 травня 2022 року під час виконання військових обов’язків у Луганській області. Георгія поховано в Грузії. У Рені залишилися дружина та донька.
Анатолій Сємєнєнко. Офіцер. Йому було 41. Воював у найгарячіших і найнебезпечніших точках, нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, «За мужність» ІІІ ступеня, «Козацький Хрест» ІІ ступеня, відзнакою РНБО ІІІ ступеня, нагрудним знаком поваги, відзнакою за участь у миротворчих місіях. 19 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання під Донецьком трагічно загинув.
Євген Бугайов. Єдиний син у родині. Життя українського патріота обірвалося на херсонському напрямку 1 жовтня 2022 року. Він намагався врятувати бойового побратима, але сам отримав смертельну кулю на 33-му році життя.
Віталій Кузочкін. Багато років прожив у місті Рені. У 53 роки став на захист Батьківщини. 1 жовтня 2022 року загинув під час виконання бойового завдання у селі Давидів Брід. Поховали воїна у його рідному селі Щасливе Миколаївської області.
Артем Варсан. Загинув 16 січня 2023 року, обороняючи рідну землю від російського окупанта на території Донецької області. Йому було лише 28 років.
Сергій Раджабов. З початку повномасштабного вторгнення вступив до лав ЗСУ. Загинув 2 березня 2023 року в місті Бахмут, потрапивши під артилерійський та танковий обстріл противника. Нагороджений нагрудним знаком «Знак шани» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Його життя обірвалося у 42 роки.
Михайло Завадський (Марчишин). Воїн брав участь у безлічі бойових виходів та операцій. За участь в евакуації поранених був нагороджений відзнакою «Сталевий Хрест» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Загинув у віці 37 років 31 березня 2023 року у бою за Бахмут. Похований у місті Одеса.
Валентин Ляпчу. Пішов на війну добровольцем на запорізький напрямок, де в окупації перебувала його сестра та племінник. Старший розвідник-снайпер загинув 12 липня 2023 року біля населеного пункту П’ятихатки. Його життя обірвалося у 37 років.
Роман Гаврілюк. Став на захист України влітку 2022 року. Воював у найгарячіших точках на сході країни. Загинув 9 серпня на Донеччині під час виконання бойового завдання. Нагороджений медаллю «За оборону Авдіївки», відзнакою «Хрест Сил спеціальних операцій» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У воїна залишилася дружина та донька, яка народилася після загибелі батька. Йому назавжди 27.
Віталій Коліоглу. З 2017 року служив у зоні АТО, брав участь у боях за визволення Ізюма, воював у Новій Каховці, у Бахмуті. Загинув у місті Чугуїв Харківської області. До свого 30-річчя Віталій не дожив два дні.
Олександр Данілов. Вступив у добровольче формування тероборони Одеси з початку повномасштабного вторгнення. 2023 року мобілізувався до Нацгвардії України, загинув 13 грудня 2023 року поблизу села Роботине Запорізької області. Похований у місті Одеса. Йому було 38.
Володимир Власов. Інспектор прикордонної служби разом із побратимами давали гідну відсіч ворогові на сході країни. 29 грудня 2023 року захисник отримав поранення, не сумісне із життям. Йому було лише 25 років.
Роман Маргаза. Служив кінологом зі своїм чотирилапим другом у складі Національної гвардії. Після лютого 2022 року Роман вступив до лав ЗСУ. Молодший сержант героїчно загинув 9 березня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Роману назавжди 22 роки.
Віктор Фанаржи. Йому було 33 роки. Воював із початку повномасштабного вторгнення. Трагічно загинув на Донеччині, намагаючись врятувати свого побратима.
Іван Хергеледжи. Пішов добровольцем на фронт. Воював на харківському та донецькому напрямках. 24-річний воїн загинув під час виконання бойового завдання поблизу Торецька на Донеччині 29 серпня 2024 року.
Вадим Третьяков. Уродженець міста Рені. Під час перебування в Одеському порту на службі був смертельно поранений внаслідок ракетного удару 20 вересня 2024 року. Похований у місті Одеса. Йому було 30 років.
Віктор Стрішков. 38 років. Загинув 30 вересня 2024 року в районі залізничної станції Казанка в Миколаївській області під час ворожого обстрілу. Похований у селі Нагірне.
Артур Григорян. Воїн загинув на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора біля населеного пункту Товстий Луг Курської області 14 жовтня 2024 року. Йому було 25.
За мужність, самовіддані дії, виявлені під час виконання службових завдань та забезпечення захисту державного кордону та територіальної цілісності України, Указом Президента України від 29 квітня 2024 року №248/2024 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) старший солдат Власов Володимир Григорович. Орден передав матері Власовій Ірині Михайлівні голова Ренійської громади Ігор Плєхов.
Потім присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих внаслідок ворожого удару в Одесі та пам’ять загиблих земляків. На їх честь було дано збройовий салют.
Пам’ятний захід завершився, але його учасники не поспішали розходитися. До фотографій загиблих земляків люди несли квіти, а батьки та родичі подовгу стояли біля них, вдивляючись у фото рідних людей.
Інтернет-видання Бессарабії
