Жорстока війна забрала ще одне молоде життя – на фронті, виконуючи бойове завдання, загинув житель села Новосільське Ренійської громади молодший сержант Борис Михайлович Доброта. Трагедія сталася 23 січня 2025 року у районі населеного пункту Новополтавка Покровського району Донецької області. 24 лютого мужньому Захиснику України, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, виповнилося б 27 років. Про те, якою він був людиною, журналісту «Махали» розповіли його рідні.
Борис народився у сусідньому Плавні, а до Новосільського вони з мамою Людмилою Доброта переїхали, коли вона вийшла заміж за жителя цього села Валентина Тодорова, хлопчикові тоді було 10 років. Мама воїна працює у Будинку милосердя, а вітчим, який замінив йому батька, теслею в Новосільському ліцеї.
«Після 9 класу Боря вступив до Ізмаїльського вищого професійного училища №9, де отримав спеціальність матроса-моториста. Після навчання його призвали до армії, це було ще до повномасштабної війни. Відслуживши півтора роки, демобілізувався і влаштувався на роботу в супермаркет АТБ в Ізмаїлі. Коли розпочалася війна, його призвали вже 6 березня 2022 року. Спочатку десь півроку він служив в Ізмаїльському прикордонному загоні, а потім його відправили на фронт, проте мамі про це він нічого не сказав. Він за характером був потайливим, тим більше якщо це стосувалося військової служби – ніколи нічого не розповідав. Йому давали відпустку на 2-3 дні і регулярно приїжджав, щоб побачитися з рідними. Борис має молодшого брата: у шлюбі його мами з моїм братом Валентином народився син, навчається в 10 класі, його теж звуть Валентином», – розповідає тітка воїна Анжела Аржинтару.
За словами родички, Борис був добрим та чуйним хлопцем, відповідальним, дисциплінованим. Він рано вилетів із батьківського гнізда, жив самостійним життям і звик сам приймати рішення, був справжнім патріотом України.
«Його мама, коли дізналася, що він служить у зоні бойових дій, дуже переживала за нього, як і кожна мати за сина. Але для Борі поняття Батьківщина та патріотизм – це були не просто слова, тому він навіть думки не припускав, щоб під час таких важких випробувань, які випали на долю нашої країни, десь відсидітися і не стати на захист Батьківщини зі зброєю в руках», – зазначила Анжела Іванівна.
Члени сім’ї довго не знали, що він знаходиться на фронті і служить на одному з найгарячіших його напрямів – Покровському.
«Боря виходив на зв’язок із рідними не так часто, здебільшого лише переписувалися. А десь півтора місяці тому він зателефонував, попросив маму відправити йому посилку – запечену качечку, сало та ще щось із домашньої їжі. Так ми й дізналися, що він воює на Донеччині. Востаннє він приїжджав перед Новим роком, йому дали невелику відпустку, але потім терміново викликали назад і з мамою побачитися він не встиг, і так вийшло, що вони з мамою не бачилися загалом півроку. Потім через деякий час йому знову дали відпустку, але додому він приїхати не зміг і до нього поїхала дружина Діана», – додала тітка Героя.
Діана та Борис були разом понад вісім років, а офіційно оформили свої стосунки 8 серпня минулого року. Дітей у пари не було.
«Я родом із Вінницької області, але жила та працювала в Ізмаїлі. На роботі в АТБ ми з Борею й познайомились. Він завжди думав, щоб добре було рідним, близьким та побратимам, а про себе думав в останню чергу. Якщо хтось потребував допомоги, він завжди допомагав, і не дивився, чи родичі це чи не родичі – навіть просто знайомим. Він був дуже життєрадісним, жартував постійно, любив знімати веселі відео. Навіть якщо виникала якась проблема, реагував із властивою йому жартівливістю, намагався не сумувати», – розповідає Діана Доброта.
За її словами, Борис спочатку служив в Ізмаїльському прикордонному загоні, потім проходив службу на придністровській ділянці кордону, потім його перевели до Миколаївської області, після чого на Донеччину.
«Останнім часом Боря служив у місті Добропілля Покровського району. З 12 по 15 січня йому дали відпустку, і я на ці три дні поїхала до нього. 16 січня я повернулася назад, а за тиждень, 23 січня, він виїхав на бойове завдання – на позиції в районі села Новополтавка, де йшов бій, щоб евакуювати пацанів. У машині були він і водій. Скільки разів він виїжджав на подібні завдання (завозив та вивозив людей з позицій, підвозив боєприпаси), та й загалом за 3 роки війни – він навіть поранений не був жодного разу. А цього разу по дорозі назад вони потрапили під мінометний обстріл ворога», – продовжує дівчина, ледве стримуючи сльози.
Загибель Бориса Доброта стала величезним потрясінням для його рідних, близьких та всіх односельців. У соціальних мережах люди висловлюють співчуття, пишуть слова підтримки. Про прибуття воїна «на щиті» до рідного села та дату похорону буде повідомлено додатково.
Фото надані Діаною Доброта.
Інтернет-видання Бессарабії
