Ренійська громада знову зазнала важкої втрати. 8 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі села Грузьке Донецької області загинув уродженець села Котловина Володимир Ігорович Жандаров. Вірний військовій присязі, він виявив стійкість і мужність, захищаючи Батьківщину. Про те, яким він був людиною, журналісту інтернет-видання «Махала» розповіли його педагоги та двоюрідний брат.
Володимир Жандаров народився 1997 року. Він був єдиною дитиною у сім’ї, мама Валентина Нейкова виховувала його сама. Закінчив сільську школу у 2014 році, і всі, хто його знав, запам’ятали його як тихого, спокійного та працелюбного хлопця.
«Він ріс без батька, з мамою, бабусею та дідусем. Коли його мама повернулася до рідного села, Вова був ще маленьким. На мою думку, навіть у садок ходив у нас у Котловині. Був дуже тихою, спокійною, працьовитою дитиною», – згадує директорка Котловинського ліцею Прасковія Долапчи.
«Вова був спокійним хлопчиком. Ніколи не брав участь у якихось там хлоп’ячих «розбірках» чи бійках. Після школи завжди підтримував зв’язок із однокласниками, вони намагалися один одному допомогти. Ще під час навчання намагався підробляти, аби допомогти мамі. Тобто він не був таким, щоб сидіти у мами на шиї… Це велика втрата насамперед для мами та рідних, близьких, вчителів, однокласників, всіх, хто його знав», – розповідає, ледве стримуючи сльози, вчителька Котловинського ліцею Анна Дейнека, яка була його класною керівницею з 5 до 11 класу.
Після школи Володимир Жандаров поїхав до Одеси, де вступив до коледжу комп’ютерних технологій. Його завжди тягнуло до техніки – ще у школі він виявляв особливий інтерес до фізики та інформатики.
«У його класі, в якому навчалися і мої діти-двійнята, син та дочка, не лише хлопчики, а й дівчатка дуже любили фізику, яку їм викладала Галина Юхимівна Яманди, вона змогла їх зацікавити», – продовжує Анна Василівна.
Після закінчення коледжу Володимир, за словами класної керівниці, залишився в Одесі, працював у мобільному центрі, займався ремонтом мобільних телефонів, годинників та іншої техніки.
«Пізніше, як мені відомо, він вступив на заочне відділення Одеської академії харчових технологій. Він будував своє життя самостійно, крок за кроком, покладаючись лише на власні сили. У них вся родина – і він, і його мама – дуже добрі люди. Вова був невисокого зросту, світленький такий. Дуже відкритий, щирий. Таким ми його і запам’ятаємо назавжди», – з сумом зазначає Анна Дейнека.
«Вова навчався в одному класі з моїми онуками-двійнятами. Коли вони були в молодших класах, я організувала театральний гурток «Теремок», у якому він також брав участь. Дуже спокійним був хлопчиком, урівноваженим, небагатослівним, але дуже відповідальним, ніколи не порушував дисципліну», – згадує керівниця музейного комплексу Котловинського ліцею Ніна Дейнека.
«Вова після школи навчався у коледжі в Одесі, там же жив та працював. Ми з ним підтримували стосунки, зідзвонювалися. Його мобілізували у квітні цього року. Сім’єю обзавестися не встиг. Був звичайним хлопцем, спокійним, працьовитим, відповідальним. Для всіх нас це дуже тяжка втрата», – сказав двоюрідний брат Володимира Жандарова Олександр Іордек.
Фото надані Анною Дейнека.
Інтернет-видання Бессарабії
