Ольга Узун народилася у селі Каракурт Василівської громади. Декілька років тому вона прислухалася до поклику свого серця і вирушила до столиці, щоб втілити мрію в реальність.
Ольга все дитинство провела в Каракурті, тут мешкають її батьки, тут вона закінчила школу і вперше вийшла на сцену. Оля з радістю читала вірші на конкурсах та оглядах, відвідувала театральний гурток при школі.
«Я з дитинства мріяла стати акторкою. Коли вже навчалася в університеті, то зрозуміла, що моє уявлення про акторську майстерність та реальність – різні речі. На практиці виявилося все набагато складнішим, але я не шкодую про свій вибір», – розповідає дівчина.
У випускному класі Ольга цілеспрямовано шукала театральні виші України. Вона подала документи до Київського національного університету театру, кіно та телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Він вважається одним із найкращих в Україні й часто входить до списку найкращих європейських вишів з підготовки професіоналів у сфері мистецтва та культури.
Але на шляху до мети була одна важлива перешкода – гроші. Навчання у ВНЗ коштувало великих грошей, тому треба було вступити на бюджет, на щастя такий шанс університет надавав. Звичайно, що конкурс величезний, до 15 осіб на місце.
«На вступних турах я питала у всіх, чи маю шанси вступити на бюджет. Адже якщо ні, то це автоматично означало, що для мене цей рік буде втрачено, адже наша родина не могла сплатити за навчання», – згадує Ольга.
Але доля посміхнулася Ользі, вона мала добрі бали за результатами ЗНО і, пройшовши всі вступні випробування, як абітурієнтка, стала третьою (!) у списку з 50 осіб. Це дозволило Ользі вивчати професію на бюджеті.
«Вчитися було тяжко, багато нового, багато складного. Це вимагало значних психологічних і навіть фізичних зусиль. Але дивлячись на деяких однолітків, які то кидали навчання у вишах, куди вступили, то обирали інші – я не шкодувала про свій вибір і наполегливо йшла до мети», – каже дівчина.
Цього року вона закінчила інститут за спеціальністю «Актор драматичного театру та кіно».
Метром нашого курсу був Михайло Резнікович, художній керівник Національного академічного драматичного театру Лесі Українки. Під його керівництвом студенти готували дипломну виставу, яка як випробування та атестація для акторів відбувалася на малій сцені театру.
Ольга Узун виконала у цій виставі головну жіночу роль і впоралася із завданням відмінно.
«Найцікавіше, що це була не перша моя вистава, трохи раніше мене взяли у виставу на заміну актриси, що вибула. Але в цій виставі мені треба було співати, я й у школі трохи співала, і в університеті нас усіх навчали вокалу. Тож я не злякалася і погодилася. Тому до дипломної вистави я мала вже і досвід, і настрій», – каже Ольга.
Після випуску Театр відразу запропонував нашій героїні головну роль у постановці «Ромео і Джульєтта».
«Все було як у тумані, до ролі я мала підготуватися за 12 дней. Встигнути вивчити текст, зігратися з партнером, і… я втягнулася в роль. Це було складно, але дуже приємно, ми впоралися. Це неймовірне щастя, оплески глядачів, їхні очі сповнені переживань. Тоді я усвідомила повною мірою, що це те, до чого я йшла», – ділиться яскравим спогадом актриса.
За словами нашої героїні, незважаючи на відтік людей із Києва, зокрема й деяких акторів, театри все одно продовжують свою роботу. Йдуть репетиції, ставляться нові вистави, є інтерес глядачів.
«Люди із задоволенням ходять на комедії, на ліричні історії про кохання, жорсткі драми не дуже відвідують, тому що драми в житті вистачає нам усім сповна.
Театр дарує людині почуття, що вона не одна. Відвідування театру для багатьох – це повторення мирного життя, вони, як раніше, купують квитки, гарно одягаються, приносять квіти», – розмірковує Ольга.
І на прем’єрі вистави «Ромео та Джульєта» у залі був аншлаг, мистецтво не зламати, люди все одно будуть до нього прагнути, навіть під час війни.
«Кому як пощастить, деякі одразу отримують головні ролі, деякі другорядні чи задіяні у масовці. Це залежить лише від випадку та від виявленого таланту», – каже Ольга.
За її словами, у перші тижні роботи в Театрі імені Лесі Українки вона відчувала незручність, вона бачила заслужених акторів і трохи бентежилася, але це швидко минулося.
«Наш театр великий, багато акторів, багато персоналу, за сільською звичкою я вітаюся з усіма, кого бачу в театрі. Але коли запускається вистава, то всі актори починають з нуля, незалежно від віку та рангів. Усі разом починають працювати над спільною справою, і це поєднує всіх учасників», – каже актриса.
Ми розуміємо, що це не коректне питання, тому жодних сум ми називати не будемо.
«Мені нема на що скаржитися. Звичайно, коли є зйомки, то вільніше почуваєшся у фінансовому плані. Відразу великих грошей ніхто ніде не отримує, до цього треба йти. Але дійти цілком реально», – розповідає Ольга.
Згадуючи свої студентські роки, вона розповіла нам, що спочатку на зйомки та кастинги ходила безкоштовно, просто для «вау-ефекту», подивитися як влаштований цей світ і чого від нього чекати. Потім за зйомку почали платити. Зараз Ольга має можливість навіть обирати, в яких проєктах брати участь, не по грошах, а просто подобається він чи ні.
«Не приховуватиму, зараз зі зйомками складно. Їх майже немає через війну. Але деякі проєкти просто на паузі і чекають на закінчення війни. Я думаю, щойно війна закінчиться, то все відновиться з ще більшою силою», – вважає Ольга.
“Я дуже люблю своє село, за першої нагоди приїжджаю. Я люблю нашу природу, людей, яких я знаю з дитинства. Без цього я б ніколи не стала тим, ким я є зараз! Я знаю себе, знаю чого я стою і чого прагну.
Що б я могла порадити молодим хлопцям та дівчатам, які зараз закінчують школу і думають про акторську професію?
Що б я не сказала, це буде моїм досвідом, але спробую: вірте в себе! Не дозволяйте нікому заважати вам йти до мети, до мрії, нічого не повинно вас стримувати та збивати зі шляху.
Якщо ви намагатиметеся здійснити свою мрію, то повірте – весь світ повернеться до вас. Як то так виходить, що реальність починає підкидати вам шляхи вирішення, можливості та шанси. Так, одні двері зачиняються, але багато інших відчиняться вам.
Більше читайте, цікавтеся та постійно пробуйте та пробуйте. Один раз не вийшло, вдруге чи втретє обов’язково вийде. Будьте сміливими та впевненими”, – поділилася з молодими читачами Ольга.
“Я вірю у мистецтво, вірю у швидку Перемогу України, і що наше життя не просто стане колишнім, а стане кращим у багато разів”, – такими словами Ольга закінчила наше інтерв’ю.
Серафим Савченко
Інтернет-видання Бессарабії
