У селі Котловина Ренійської громади відбувся ювілейний творчий вечір Людмили Ангельчевої під назвою «Мелодія моєї душі», який зібрав у залі Будинку культури родичів, друзів, колег та усіх, хто цінує талант і щирість цієї жінки. Про те, як пісня об’єднує покоління, надихає на вчинки і стає мостом між минулим і майбутнім, у матеріалі журналіста інтернет-видання «Махала».
Атмосфера вечора була дуже теплою – немов саме літо зайшло до зали. Ювілярка вийшла до глядачів з колоссям та квітами й виконала пісню «Земле моя».
«Ми зібралися, щоб вшанувати жінку, чиє життя – це суцільна пісня про любов до людей, рідної землі, кожної прожитої хвилини. Уже 75 років її серце б’ється в ритмі мелодій, а голос – немов джерело, що втамовує спрагу та зігріває душу. Сьогодні ми перегорнемо сторінки її творчої біографії, де кожна нота – мов іскорка щастя, подарована нам», – оголосила ведуча Жанна Котляренко.
Життєвий шлях Людмили Ангельчевої – це історія, сплетена з музики, праці та любові до рідної землі. Вона росла у великій родині Івана Георгійовича та Февронії Федуловни Каразанфір, де було п’ятеро дітей, і серед них – вона, третя дитина, але перша за силою голосу. Талант до співу успадкувала від батька, який був людиною талановитою: чудовий співак, танцівник, справжній хранитель народної пісні.
«У кожного митця є особливі пісні, з яких починається його шлях, які назавжди залишаються в серці. Для Людмили такою стала пісня «Дни летят», адже виконувала вона її разом зі своєю молодшою сестрою Надією. Це був один із їхніх перших дуетів, у якому звучали не тільки голоси, а й тепло рідної душі, щирість і любов. Сьогодні ми знову почуємо цю пісню, що повертає нас у ті світлі моменти й нагадує: час летить, а музика та родинні зв’язки – вічні», – наголосила ведуча.
Однією з найяскравіших сторінок вечору стала старовинна гагаузька пісня «Шу баа чотуун алтинда», яку Людмила Іванівна виконала а капела.
Здається, у кожної співачки є улюблена пісня, яка особливо торкає серця, пробуджує спогади та надихає. У репертуарі Людмили Іванівни такою піснею є «Ніч яка місячна», яку вона виконала для глядачів.
Найбільшим скарбом Людмили Іванівни залишається її родина. Донька Інна з ранніх років співала поруч із мамою, переймаючи її талант і любов до пісні. І сьогодні вона залишається ніжно прив’язаною до матері: приїжджає до батьків у вихідні та свята, щоб розділити з ними тепло родинного кола. Вона виконала на вечорі пісню турецькою мовою «Аннем», присвячену матері. А португальське фаду у перекладі та виконанні онучки Уляни – це пісня душі, сповнена емоцій, ностальгії та глибоких почуттів. І кожна нота цієї мелодії наповнена відчуттям щирості, тонкої душевності та родинної любові, демонструючи, що талант родини не має кордонів.
«У кожній родині є особливі миті, коли поруч на одній сцені звучать голоси різних поколінь. Сьогодні ми станемо свідками саме такої хвилюючої миті: у дуеті заспівають донька Людмили та її талановита онучка. Через цю пісню «Сторона моя» вони дарують нам свою любов до рідної сторони, до дому, до місць, де б’ється серце їхньої родини», – наголосила ведуча.
Також на сцені виступило тріо: сама ювілярка, її донька Інна Гульванська та онучка Уляна Гульванська з піснею «Ехо», символізуючи безперервність творчої енергії в їхній родині.
Захід також прикрасили виступи народних ансамблів «Севда гюлю» та «Чали кушу» Котловинського БК, Софії Богданової-Цонкової та гостей з Ізмаїлу – народного ансамблю танцю «Придунав’є» імені Фаїни Георгієвої (керівник Марина Браїла). Вальс, танго, гагаузький, сербський і молдовський танці – кожен номер став справжньою прикрасою творчого вечора ювілярки.
«Сьогоднішній вечір ми присвячуємо творчості, світлу й добру. Та в ці хвилини ми не можемо оминути пам’яті тих, хто віддав та продовжує віддавати своє життя за свободу, за мир, за наше майбутнє. Схилімо голови у глибокій шані та вічній вдячності. Згадаємо та вшануємо пам’ять усіх полеглих героїв хвилиною мовчання», – наголосила ведуча, після якої Людмила Ангельчева виконала а капела пісню «Женклер»
Після школи Людмила вступила на бібліотечне відділення культпросвітнього училища, закінчила його та повернулася в рідне село, довгі роки працювала бібліотекаркою у місцевій школі.
«Людмила вміло поєднувала кілька справ одночасно – працювала бібліотекаркою, ділилася знаннями як учитель співів та водночас вела шкільний хор, у складі якого було понад п’ятдесят юних учасників. Її енергії й натхнення вистачало на всіх, а любов до пісні завжди знаходила відгук у серцях дітей. У стінах школи вона чесно й натхненно пропрацювала до виходу на заслужений відпочинок», – розповіла ведуча про героїню творчого вечора.
Директорка Котловинського ліцею Прасковія Долапчи наголосила на її енергії та відданості справі.
Між тим ведуча Жанна Котляренко продовжувала розповідати про життєвий та творчий шлях ювілярки:
«З юних літ Людмила пов’язала своє життя з художньою самодіяльністю Котловинського Будинку культури. Її неповторний голос став справжньою окрасою кожного свята. Односельці завжди з нетерпінням чекали її виступів, бо саме вони створювали особливу домашню атмосферу. А ще Людмила з гордістю представляла Котловину на виїзних заходах, фестивалях та конкурсах».
Весь цей час поруч із Людмилою Ангельчевою була Ніна Дейнека, у минулому директорка та художня керівниця сільського БК, а нині керівниця музейного комплексу Котловинського ліцею.
«Є миті, що назавжди залишаються у серці. Для Людмили таким золотим періодом стали роки участі в народному ансамблі «Чали кушу». Саме тоді вона була не лише виконавицею, а й однією з керівників колективу: дбала про добір репертуару, віддавала всі сили репетиціям, щиро горіла сценою та піснею», – продовжила ведуча і запросила до сцени завідуючу Котловинської філії КЗ «Центр культури і дозвілля» Ренійської міської ради Галину Булгар.
Вже багато років голос Людмили Іванівни звучить не лише на сцені, а й у сільському Свято-Успенському храмі. Вона є провідною співочою в церковному хорі, і її щирий спів торкає серця людей, наповнюючи їх світлом та духовною силою. Далі прозвучала «Молитва до Бога». Її виконав дует – учениця Вероніка Бондар та її наставниця Людмила Базаджи.
«Людмила – щаслива мама, адже крім улюбленої донечки має ще й двох синів. Вони стали для неї справжньою гордістю, підтримкою й надією на майбутнє. Материнське серце завжди б’ється в унісон із серцями дітей, а любов матері – безмежна й вічна», – сказала ведуча, перед тим, як оголосити наступну пісню «Сину мій», яка пролунала для її дорогих синів – Владислава та Михайла.
Доля іноді складається так, що після довгих років самотності людина знову знаходить своє щастя.
«Для Людмили цим щастям став коханий чоловік – Микола. Вони живуть душею в душу, разом долають усі турботи, разом радіють відпочинку, і навіть до храму йдуть удвох, як справжня родина», – розповіла ведуча.
Далі пролунала пісня «Випадковість», яку ювілярка присвятила чоловікові Миколі Дмитровичу Топалову.
Вечір завершився яскравими виступами доньки Інни, яка виконала циганську пісню «Мільйони поцілунків», та заключною композицією «За столом збирається родина» у виконанні всіх учасників заходу.
Творчий вечір Людмили Ангельчевої став не лише святкуванням ювілею, але й нагадуванням про те, що справжнє мистецтво народжується в любові – до родини, до рідної землі, до пісні. І ця любов, як мелодія, лунатиме ще багато років, об’єднуючи всіх, хто її чує.
Фото надані Інною Гульванською.
Інтернет-видання Бессарабії
