В День памʼяті загиблих захисників та захисниць України у місті Рені відбувся меморіальний захід «День пам’яті – день Нескорених». Громада зібралася згадати тих, хто віддав життя за незалежність, тому атмосфера перед початком мітингу була наповнена тихою скорботою та водночас відчуттям неймовірної єдності. Люди гуртувалися, обіймали одне одного, тримали в руках квіти та маленькі синьо-жовті прапорці. На заході побував журналіст інтернет-видання «Махала».
«Сьогодні ми зібралися тут, аби об’єднати наші серця у спільній шані, вдячності та пам’яті. Цього дня Україна вшановує пам’ять захисників і захисниць України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Та цей день — не лише про біль, що крає душу. Це день про незламність духу, про мужність і гідність, про любов до України та про те незгасне світло, яке залишив після себе кожен наш воїн», — звернулася до присутніх ведуча заходу Єлизавета Здраєвська.
Друга половина серпня нерозривно пов’язана з найтрагічнішим епізодом початку війни — виходом українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році, коли росіяни цинічно розстріляли «зелений коридор» посеред соняшникових полів. Тому після загальнонаціональної хвилини мовчання над парком повисла пронизлива тиша.
«Кажуть, що Герої не вмирають. Вони назавжди залишаються у пам’яті народу, у наших серцях, у світлинах, у спогадах рідних і друзів. Вони стають нашими янголами-охоронцями, чиє світло пробивається крізь темряву. Пам’ятати їх — це не просто наш святий обов’язок. Це наша сила і наша відповідальність. Це наш біль і наша гордість. Це наша пам’ять і наша обіцянка ніколи не забути», — наголосила ведуча.
Під тужливу мелодію скрипалів ансамблю «Мрія» одне за одним лунали імена 33 загиблих воїнів Ренійської громади. Емоційну складову мітингу підсилила прониклива пісня «Гуси-лебеді», яку виконала Лілія Олейнік разом із народним вокальним ансамблем «Церенкуца», а також до сліз зворушливий вірш із вуст юної вихованки театрального гуртка Діани Челапко.
Найважчим моментом стало розширення самої Алеї. До цього дня громада вже мала 33 меморіальні світлини, але війна продовжує збирати свої страшні жнива.
«Алея Слави Ренійської громади поповнюється новими іменами Героїв. За кожним іменем — історія мужності, відваги та любові до України. Сьогодні ми відкриваємо ці світлини, щоб кожен, хто проходитиме Алеєю Слави, знав і пам’ятав: саме ці люди віддали найдорожче заради України, заради своїх родин, заради кожного з нас. Нехай їхні імена назавжди залишаються у пам’яті нашої громади та живуть у серцях майбутніх поколінь», — промовила Єлизавета Здраєвська.
Право зняти полотна з нових банерів довірили тим, заради кого наші воїни тримали зброю — юним спортсменам громади. Під звуки реквієму відкрилися вісім нових облич. Вісім історій життів, що обірвалися на фронті:
Микола Бургоч із села Плавні, який до останнього подиху тримав оборону на Донеччині.
Руслан Арабаджи з Орлівки — прикордонник, який врятував життя побратимів на Курщині, наказавши їм відступати, а сам залишився прикривати відхід.
Олександр Бартковський – 21-річний десантник із позивним «Моряк», чиє життя забрала ворожа артилерія на Дніпропетровщині.
Андрій Романов із Нагірного – майстер-сержант ДПСУ, який став непробивною стіною перед ворогом на Курщині.
Микола Карабець – танкіст, чиє серце після важких поранень у бою зупинилося у шпиталі на Харківщині.
Олег Драгой – працьовитий чоловік з Орлівки, якого родина понад рік чекала з Донецького напрямку, сподіваючись на диво.
Олег Сєрбу – талановитий будівельник, який повернувся додому на щиті майже через два роки після того, як зник безвісти поблизу Торецька.
Сергій Арабаджи – солдат 79-ї бригади та люблячий батько, який прийняв свій останній бій на Покровському напрямку.
Відтепер на Алеї Слави в Рені 41 світлина. Сорок одна родина, життя якої війна перекреслила назавжди.
«Сорок одна світлина. Сорок один зруйнований війною всесвіт. Сорок один наш земляк, який віддав життя, тримаючи над нами небо. Вони пішли у вічність, але залишили нам найцінніше — можливість жити, — сказала наостанок ведуча. — Подивіться на ці обличчя. У їхніх очах — сила, спокій і віра в Україну. Вони зробили свій вибір. Вони закрили нас своїми спинами від вогню, перетворивши власний подих на наше майбутнє… Доторкніться серцем до кожного імені, до кожного погляду. Покладіть квіти до світлин. Залиште прапорець як знак того, що їхній подвиг навіки закарбований у наших душах», – закликала ведуча.
Люди повільно йшли до портретів. До їхнього підніжжя лягали живі квіти, поруч спалахували лампадки, а в землю втикалися десятки маленьких прапорців. Захід офіційно завершився, але містяни не поспішали розходитися. Вони стояли, дивилися в очі військовим і мовчали. Бо в такі дні мовчання говорить гучніше за будь-які слова.
Зазначимо, також в цей день у Рені відбувся патріотичний забіг «Шаную воїнів, біжу за Героїв України».
Нагадаємо, Алея слави у місті Рені була відкрита у листопаді 2024 року. З того часу місце періодично оновлюється новими портретами загиблих воїнів-земляків. Зараз у громаді триває обговорення подальшого впорядкування Алеї, адже вона потребує розширення. Детальніше про це читайте за посиланням.
Інтернет-видання Бессарабії
