Мій співрозмовник  працював в одній з європейських країн і незадовго до війни приїхав в Україну по справах. Планував знов поїхати, але…

Якби навіть був за кордоном, то повернувся би. Бо не зміг би там бути, коли тут йде війна.

Незважаючи на те, що він підлягає аж четвертій хвилі мобілізації, думає про те, що піде на фронт, якщо країні потрібна буде його допомога.

ВОНИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ

Він знайшов  роботу тут, на батьківщині, у державному закладі за невеликі гроші, і чекає своєї черги мобілізації. Бо не можуть всі чоловіки разом вступити до війська. Це не можливо і не доречно.

Хоча з початком вторгнення на нашу територію російської федерації, за даними речника Державної прикордонної служби Андрія Демченка на брифінгу в медіацентрі “Україна” на 12 квітня на Батьківщину повернулися 870 тисяч українців. В переважній більшості –  чоловіки.

ХАЙП, ЯКИЙ ПРИНИЖУЄ

Платформа для роботи з відкритими даними Опендатабот, посилаючись на дані Генеральної Прокуратури України, оприлюднила інформацію, що за перші два місяці війни в Україні, в середньому, відкривалося по 198 нових кримінальних проваджень за ст. 336 Кримінального кодексу України “Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації”. Цей показник майже не перевищує кількість відповідних справ у 2015 році. Тоді за ухил від призову відкривали близько 188 кримінальнихпроваджень на місяць.

Державні органи оприлюднюють інформацію з метою попередити про відповідальність за такі вчинки. Але ЗМІ в гонитві за хайпом дуже активно поширюють такі новини, не замислюючись, як це заплямовує чоловіків  загалом– тих, хто захищають нас від окупантів, або готові це робити, або наближують нашу перемогу в тилу.

В перші тижні війни, коли емоції зашкалювали, ми спостерігали неоднозначне ставлення і до тих чоловіків призовного віку, хто залишилися за кордоном. Навіть з’явився законопроект №7265, яким передбачалася відповідальність чоловіків призовного віку, які виїхали з України та не повернулися під час воєнного стану.

Але він так і не був підтриманий. Керівник найбільшої фракції політичної партії «Слуга народу» в Верховній раді Давід Арахамія так пояснив ці дії:

“Ми вважаємо, що у такому вигляді ця законодавча норма є шкідливою і небезпечною як для оборони України сьогодні, так і для відбудови її у майбутньому. Сотні тисяч українців повернулися додому, щоб захищати свою країну під час війни. Багато з тих, хто залишився, працює за кордоном і пересилає в Україну гроші – в якості допомоги сім’ям чи як пожертвування до фондів оборони країни”, – пояснив голова фракції “Слуга Народу”.

Він переконаний, що законопроєкт жодним чином не допоможе досягти головної мети цієї ініціативи – покарати декілька десятків посадовців та депутатів, які втекли з України під час війни. У фракції шукатимуть інші способи покарати цих осіб.

“Стосовно решти людей ніяких санкцій не буде і бути не може. Ми зацікавлені у тому, щоб після завершення бойових дій, після нашої перемоги, всі наші громадяни повернулися в Україну, працювали над її відновленням і мали змогу жити звичним життям”, – сказав Арахамія.

Про таке життя мріють і ті, хто зараз в тилу. І якщо хтось думає, що для них нічого не змінилося – це не так.

ЯК В БОЛГРАДСЬКОМУ РАЙОНІ НАБЛИЖАЮТЬ ПЕРЕМОГУ

Болградський район знаходиться в тилу, але весь час в напрузі. Були і прильоти, від яких постраждало місто Арциз, а загалом шість населених пунктів. Про те, як чоловіки стоять на сторожі нашої безпеки, розмовляємо з ГОЛОВОЮ БОЛГРАДСЬКОЇ РАЙОННОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ГЕННАДІЄМ БАМБУРОЮ.

І звертає увагу  на тих людей, які самовіддано працюють на своїх місцях. Яскравий приклад такої роботи проявили енергетики.

Після ракетного обстрілу Арцизу, де була зруйнована електропідстанція, місто і загалом шість населених пунктів залишилися без електропостачання. А оскільки Арциз не газифікований,люди особливо в багатоквартирних будинках фактично залишилися без можливості навіть приготувати їжу.

Обсяг пошкоджень був такий, що вимагав роботи на два тижні. Але енергетики впоралися за п’ять днів, працюючи вдень і вночі.

«Вони –  стравжні герої нашого часу, нашого тилу. Також є робота, яку не видно, але без якої неможливе життя – робота комунальних служб. З паливом проблеми, а сміттєвози працюють. Лікарі теж завжди напоготові. Всі лікарні підготовлені для прийому поранених. І ще хочу звернути увагу аграріїв, які працюють заради нашої продовольчої безпеки. Незважаючи на важкі погодні умови цього року, нестачу пального, вони засіяли стовідсотково всі площі і, певний, зберуть урожай», – звернув увагу Геннадій Бамбура.

ГЕРОЇ ТИЛУ ВІЙСЬКОВОГО ЧАСУ: ПАТРІОТ, ВОЛОНТЕР, ПІДПРИЄМЕЦЬ

Підприємець з Арцизу Олексій Куцарєв з перших днів війни висловив свою позицію: «Хто б вам не казав, що це звільнення, не вірте – бачимо, як росіяни розстрілюють мирних жителів на півночі України”. Про це він написав на своїй сторінці в «Фейсбук», даючи інтерв’ю болгарському телеканалу.

Чоловік міг би залишити країну, бо має трьох неповнолітніх дітей, але він приклав багато сил, щоб допомогли  ЗСУ і жителям тих областей, які постраждали від окупантів.

Незважаючи на війну його підприємство з випікання хлібу  продовжувало  працювати та забезпечувати хлібом та борошном не лише мешканців Одеської області, а відправляло гуманітарну допомогу до інших міст, де цих продуктів не вистачало: в Херсон, навколо якого в той час точилися бої, і в Миколаїв.

Через створений телеграм-канал «Бессарабія! Допомога один одному» підприємці Арцизської громади разом з Олексієм почали  збирати допомогу для мешканців тих областей, які найбільше постраждали від окупантів. 

А потім було прийнято рішення про створення Фонду зі збору коштів для мобілізованих мешканців громади, а також на створення продуктового резерву, забезпечення потреб тероборони та допомогу громадам, які цього гостро потребують.

Рада підприємців Арцизької громади, до складу якої входив Олексій, звернулася до фермерів, підприємців та небайдужих громадян з проханням зробити свій внесок у Фонд.  Лише за тиждень вдалося зібрати майже мільйон гривень. І це були тільки перші надходження. Олексій щотижнево на своїй сторінці в «Фейсбук» звітував, скільки отримали, на що витратили.

В одному з своїх постів він написав:

«Война, когда она рядом, раскрывает людей по-настоящему. Она «просвечивает» всех как рентген. Неожиданно замечаешь тех, кого раньше никогда не замечал… И наоборот.  Когда человеку грозит опасность, слетают все маски.

Сегодня вечером один пожилой фермер передал для нужд ВСУ 300 кг пшеницы. Знаю, что для него это значительная статья бюджета, но размер благотворительности, как правило, не говорит о размере твоего благосостояния.  За это уважаю! За позицию и вклад в общее дело!»

Це була важка робота, але вона показала, що можуть зробити для своєї країни чоловіки, які не бояться взяти на себе відповідальність, щоб наблизити перемогу.

Саме підприємство сім’ї Куцаревих постраждало під час обстрілів – вибуховою хвилею були пошкоджені офіс і приміщення для зберігання зерна. Арциз залишився без світла і хліба. Спочатку запустили виробництво, використовуючи дизельні двигуни, але потім зрозуміли, що так хліб виходить дуже дорогий для покупців. І щоб не залишити їх взагалі без хліба підприємець закупав його в іншому місті і розвозив по торгових точках.

Початок жнив Олексій назвав задачею з трьома невідомими: скільки зберемо, як вирішувати транспортні питання, кому продавати? Але певні, він їх вирішить, бо не чекаючи нагоди і особливих умов вже збирається налагоджувати зв’язки з експорту  борошна і зерна в Молдову, Румунію, Болгарію. І все це в умовах війни і під виття сирени тривоги.

На останок Олексій додав: «На тлі того, як росія хоче нав’язати тобі нову реальність без свободи та права вибору, Україна стає ще ближчою».

Тетяна Терзі

Фото: Олексій Куцарєв / Facebook