В Україні спостерігається тенденція до зменшення фермерських господарств та виробництва сільськогосподарської продукції в малих масштабах. Великі підприємства поступово монополізують ринок збуту товарів, а маленьким сільгоспвиробникам стає все менш вигідно виготовляти продукцію. Попри це, сім’я Водник змогла побудувати успішний малий бізнес у нашому регіоні. Про їхній досвід – у нашому матеріалі
Згідно з даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, поголівʼя сільськогосподарських тварин та виробництво продуктів тваринництва щороку зменшується.
Станом на 1 травня 2023 року в усіх категоріях господарств чисельність поголів’я великої рогатої худоби становила 2549,8 тис. голів, що на 7.8% менше порівняно з відповідним періодом 2022 року, з них у сільськогосподарських підприємствах налічується 937,0 тис. голів (на 1,0% менше), у господарствах населення – 1612,8 тис. голів (на 11,3% менше).
Чисельність поголів’я корів, становила 1355,2 тис. голів, що на 7,2% менше порівняно з відповідним періодом минулого року, з них у сільськогосподарських підприємствах налічується 390,4 тис. голів (на 0,8% менше), у господарствах населення – 964,8 тис. голів (на 9,5% менше).
Чисельність поголів’я овець та кіз становила 1137,6 тис. голів, що на 6,9% менше порівняно з відповідним періодом минулого року, з них у сільськогосподарських підприємствах налічується 152,0 тис. голів (на 1,5% менше), у господарствах населення – 985,6 тис. голів (на 7,6% менше).
Виробництво молока всіма категоріями господарств становить 2145,0 тис. тонн, що на 4,7% менше порівняно з відповідним періодом минулого року, з них сільськогосподарськими підприємствами – 926,0 тис. тонн (на 8,3% більше), господарствами населення – 1219,0 тис. тонн (на 12,6% менше).
Болградський район завжди славився як сільськогосподарський край. На місцевих ринках можна було знайти продукти, які в народі заведено називати “домашніми”, виготовленням яких займаються місцеві маленькі сільгоспвиробники.
Але останнім часом й цієї продукції стає все менше.
“Виробники кажуть, що їм не вигідно тримати худобу і фінансово не так вже й вигідно виготовляти ту ж саму бринзу, сир. Також є виробники, які виїхали за кордон”, – розповідає продавчиня Ірина. Але є в районі й бізнес, якій відновлюється під час війни.
Сергій та Наталя Водник родом з Нових Троян, тут познайомились, створили родину та вирушили будувати щасливе майбутнє в Одесу. В місті-мільйоннику побудували власний бізнес – невелику мережу магазинів молочної продукції. 25 років подружжя жило в Одесі, допоки Російська Федерація варварськи не вдерлася в нашу країну з повномасштабною війною.
Щоб вберегти себе та свою родину, сімʼя Водник повернулася в рідні Нові Трояни. І розгорнула тут активну діяльність з відбудови бізнесу в селі.
Декілька років тому родина Водник разом з братом Сергія купили в селі ферму і побудували сімейний бізнес.
Брат Сергія займається тваринництвом та виготовляє овечу бринзу домашнім методом. Неподалік від ферми родина Водник побудувала приміщення, в якому коровʼяча та овеча бринза будуть виготовлятися вже в невеликих промислових масштабах. Тут будуть й склад для сировини, й промислове приміщення – все, що потрібно для роботи бізнесу. На сьогодні будівельні роботи майже завершилися.
“Для нас це гарний результат, адже ще нещодавно на цьому місці були руїни”, – ділиться Наталя.
Своє майбутнє родина Водник бачить в селі. Бажання повертатися в шумний мегаполіс з кожним днем стає все меншим. Окрім виробництва продуктів тваринництва, подружжя займається вирощуванням овочів та фруктів. Є в них й виноградник.
“В перший рік намагалися вирощувати для себе овочі, але мало що з цього вийшло. В цьому році результат вже набагато кращий. Вирощуємо огірки, помідори, капусту й інші овочі та фрукти”, – ділиться Сергій. Для більш комфортного життя та для того, щоб праця на городі приносила свої плоди, подружжя Водник зробило на подвірʼї артезіанську свердловину, адже в селі відсутнє централізоване водопостачання.
Сьогодні продукція з ферми реалізується в сімейних магазинах Водник, але коли масштаб виготовлення збільшиться – виробники будуть розширювати точки реалізації товару.
Таким чином, крок за кроком, підприємці не тільки відновлюють бізнес в одному з найвіддаленіших сіл Болградського району, але й зберігають традиції виробництва молочної продукції за старими рецептами.
“Разом з нами до села переїхали молоді сім’ї, які наразі тут живуть, працевлаштовані, а дітки вже навчаються в Новотроянівському ліцеї. Така тенденція є дуже важливою. Наша мета – робити все можливе для того, щоб село Нові Трояни розвивалось. Крок за кроком – розвиваючись, підвищуючи свою свідомість, гуртуючись – ми «зрошуємо» рідне місце, яке має завжди «цвісти»!” – поділилася Наталя.
Інтернет-видання Бессарабії
