Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо мешканця міста Болград Закалюжного Євгенія Григоровича, який загинув від рук російських окупантів у червні 2022 року.
Як повідомляє меморіальний дослідницько-пошуковий проєкт «Небесний Легіон», народився Євгеній Григорович 8 квітня 1979 року в селі Червоні Партизани, нині Володькова Дівиця Чернігівської області. З дитинства захоплювався автомобілями та технікою, адже у майбутньому мріяв стати далекобійником.
У 1996 році Євгеній Григорович закінчив Червонопартизанську загальноосвітню школу та вступив до Ніжинського педагогічного університету імені Миколи Гоголя. Однак провчився рік та зрозумів, що хоче пов’язати своє життя із військовою справою, долучившись до десантних військ.
Переїхавши до Болграда став служити у 45-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. У 1999 році військовий долучився до складу миротворчих сил ООН у Косово (КFОR — «Сили для Косово»). Згодом підписав контракт із 95 окремою десантно-штурмовою Поліською бригадою ДШВ ЗСУ. По завершенню служби повернувся в рідне село.
У 2014 році добровільно взяв до рук зброю аби боронити Батьківщину. У складі спецбатальйону МВС «Чернігів», став виконувати військовий обов’язок на Луганщині. Через деякий час потрапив до 90-го окремого аеромобільного батальйону в місто Костянтинівка Донецької області.
Обіймав посаду кулеметника 95-го батальйону, згодом перевівся у 81 окрему аеромобільну Слобожанську бригаду ДШВ ЗСУ. Захищаючи Донецький аеропорт Євгеній Григорович отримав важке поранення, внаслідок якого йому ампутували два пальці лівої ноги, воїн кульгав.
Після довготривалого лікування в травні 2015 року військовий повернувся на бойові позиції, де обороняв Костянтинівку, Опитне, Водяне. Та згодом захисник був демобілізований.
31 липня 2015 року воїн був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. у 2018 році він знову підписав контракт, проходивши військову службу у місті Суми. Саме тут чоловік зустрів й кохану жінку Наталію.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік знову повернувся до служби. Був навідником в 15-му окремому мотопіхотному батальйоні. Виконував бойові завдання перебуваючи у Чернігові, Конотопі.
14 травня 2022 року в ході здійснення чергового бойового виходу поблизу населеного пункту Попасна Луганської області, захисник загинув, отримавши важкі осколкові поранення. У військовослужбовця залишились батьки та брат.
28 травня 2022 воїн був похований у рідному селі на місцевому кладовищі.
Інтернет-видання Бессарабії
