Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця села Муравлівка Ізмаїльського району Вєхова Олексія Олександровича, який загинув від рук російських окупантів у липні 2024 року.
Як повідомляє міський голова міста Ізмаїл Андрій Абрамченко, народився Олексій 17 квітня 1987 року у селі Муравлівка. Навчався у рідному селі, а згодом здобував освіту в Ізмаїлі та Миколаєві.
Згодом чоловік вирішив пов’язати своє життя із військовою справою. У 2017 році він добровільно став на захист рідної країни, виконуючи військовий обов’язок у зоні АТО, зокрема й на Донеччині. У 2018 році Олексій отримав статус учасника бойових дій.
За сумлінне та професійне виконання бойових завдань воїн неодноразово був відзначений командуванням, зокрема нагрудними знаками «Ветеран війни — Учасник бойових дій» та «За взірцевість у військовій службі» Ill ступеня, відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», пам’ятним знаком «Учасник АТО». а також відзнака командира 122-ї окремої бригади територіальної оборони «На захисті та обороні».
Посвідчення свідчить, що Олексій був нагороджений відомчою відзнакою «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня відповідно до наказу №448 від 18 серпня 2018 року, підписаного начальником Генерального штабу ЗСУ Віктором Муженком. Відзнаку вручали за високі показники у бойовій підготовці, бездоганне несення служби та зразкове виконання військового обов’язку.
У цивільному житті Олексій створив й власну родину, мав дорослу доньку, дружину та сина — народження якого захисник вже не застав. Олексій мріяв про мир, про подорож до Парижа після завершення війни та про власну баню біля дому, яку хотів побудувати для родини.
У грудні 2021 року чоловік знову призвався до війська через Ізмаїльський РТЦК та СП. Він стояв біля витоків створення Ізмаїльської територіальної оборони та від початку її формування служив у складі 211-го окремого батальйону 122-ої окремої бригади територіальної оборони.
Серед бойових товаришів воїн був відомий за позивним «Париж». За словами одного з побратимів військового, той ще у січні 2022 року попросився на службу до 211-го батальйону ТрО, який тоді лише розпочинав формування.
«Олексій, маючи бойовий досвід участі в АТО, став командиром взводу забезпечення батальйону, коли у нас не було ні кабінетів, ні складів, коли ми стягували меблі та оргтехніку з дому або зі своїх цивільних офісних приміщень.
Того ранку, 24 лютого, планова робота перетворилась на безліч завдань у шаленому темпі. Олексій своєю працездатністю та ініціативністю зробив дуже багато для того, щоб уже в перші дні і тижні війни у нас були техніка, зброя, форма, продукти харчування, прийнятні умови служби і відпочинку.
Розуміння мети, конструктивні пропозиції, вміння взаємодіяти і керувати підлеглими стали запорукою швидкого перетворення більше чотирьох сотень осіб в організовану озброєну силу. Так відповідально і самовіддано він працював скрізь — на кордоні з ПМР, в Очакові і під Покровськом», — зазначає побратим.
27 липня 2024 року поблизу населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області старший сержант загинув під час виконання бойового завдання. Проте ще тривалий час вважався зниклим безвісти. Та згодом факт загибелі військовослужбовця було офіційно підтверджено.
21 серпня 2026 року в Ізмаїлі воїна провели в останню путь та з усіма військовими почестями поховали на Алеї Слави нового кладовища.
Інтернет-видання Бессарабії
