Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця села Михайлівка Білгород-Дністровського району Гринця Миколу В’ячеславовича, який загинув від рук російських окупантів у лютому 2026 року.
Як повідомляє Книга пам’яті полеглих мешканців Саратської громади, народився Микола 4 листопада 1997 року в селі Михайлівка (колишнього Саратського району). Після закінчення Михайлівського навчально-виховного закладу, хлопець вступив до Ізмаїльського державного гуманітарного університету, здобувши ступінь магістра інформатики.
Згодом вирішив пов’язати своє життя із військовою справою, тому починаючи з 2019 року проходив службу за контрактом у 18-му загоні морської охорони Державної прикордонної служби України.
Спочатку Микола був матросом, проте невдовзі обійняв посаду старшого сигнальника рульового відділення зв’язку та спостереження корабля морської охорони 4-го рангу проєкту 1204 «Шмель». Разом із Миколою службу тоді проходив і його молодший брат — Олексій, який наразі продовжує боронити Батьківщину.
Повномасштабне вторгнення застало військового під час виконання службових завдань з перевірки іноземних суден у дельті Дунаю та в районі острова Зміїний. Він неодноразово вирушав на бойові завдання до острова Зміїний, мужньо та самовіддано стоячи на захисті державного кордону України.
У 2024 році наказом командира 18-го загону Регіонального управління Морської охорони Державної прикордонної служби України Миколі було присвоєно чергове військове звання — «головний старшина».
У вересні 2025 року за рекомендацією Регіонального управління морської охорони Микола вступив до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», обравши спеціальність «Корабельне радіотехнічне озброєння та засоби зв’язку». Під час навчання демонстрував високі результати та навчався на відмінно.
Роки важкої служби сказалися на здоров’ї захисника та 1 лютого 2026 року серце воїна раптово зупинилося через атеросклеротичну хворобу. Згодом військового поховали у рідному селі, віддавши належну шану.
Рішенням Саратської селищної ради захиснику було посмертно присвоєне звання «Почесний мешканець села Михайлівка».
Інтернет-видання Бессарабії
