Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця села Лиман Білгород-Дністровського району Богатирчука В’ячеслава Ігоровича, який загинув від рук російських окупантів у липні 2026 року.
Як повідомляє очільник Лиманської громади Василь Резніченко, народився В’ячеслав 23 січня 1996 року у селі Лиман, в багатодітній родині. Разом із ним зростало ще два брати. Навчався у Лиманській школі, потім продовжив навчання у місті Білгород-Дністровський.
У 2019 році, у свої 23 роки, хлопець добровільно встав на захист рідної країни, розпочавши службу у 36-ій окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Був командиром відділення у званні молодшого сержанта. Серед своїх отримав позивний “Слава”.
У цивільному житті В’ячеслав встиг створити й власну родину. У 2020 році чоловік зустрів свою кохану дівчину — Сніжану. Згодом у подружжя народилась донька Аріна, який наразі 8 років та син Давід, якому ще немає й 2 років.
Родина мешкала у місті Татарбунари. Мала власний дім, будували свої плани та мрії на майбутнє.
Початок повномасштабного вторгнення застав В’ячеславв вже безпосередньо на місці служби. Разом із побратимами піхотинець боронив найзапекліші напрямки фронту: Донеччину, зокрема місто Маріуполь, Харківщину, Сумщину.
За сумлінне виконання військового обов’язку воїн був неодноразово нагороджений командуванням, орденом «3а мужність» III ступеня, медаллю Міністерства оборони України «За поранення», відзнаками «За служіння Україні» та «За вірність морській піхоті», а також нагрудним знаком командира З6-ї окремої бригади морської піхоти «Вірний завжди».
2 липня 2026 року, під час виконання черегового бойового завдання в Донецькій області, військовослужбовець загинув. Вдома у захисника залишилася жінка, двоє діток, мати та два брати.
9 липня у місті Татарбунари воїна провели в останню путь та поховали на місцевому кладовищі, віддавши загиблому належну шану.
