Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо мешканця села Селіогло Болградського району Дзерика Василя Семеновича, який загинув від рук російських окупантів у вересні 2024 року.
Як повідомляє Арцизька міська територіальна громада, народився Василь 8 травня 1983 року в місті Балта Одеської області. У свій час навчався у Балтській загальноосвітній школі №1, закінчивши 9 класів вступив до Балтського педагогічного училища на спеціальність «Вчитель молодших класів».
Завершивши навчання, став працювати на різних роботах у місті Балта, зокрема на Балтському хлібозаводі пекарем, а згодом й старшим охоронцем на молочному комбінаті «Ласуня».
У цивільному житті чоловік встиг створити й власну родину та разом із дружиною виховував сина та доньку. Через деякий час Василь разом із родиною переїхав мешкати до села Селіогло. Тут чоловік працював оператором поточної лінії у Відкритому акціонерному товаристві «Аліязьке хлібоприймальне підприємство».
Згодом став працювати охоронцем у Фермерському господарстві села Забари Білгород-Дністровського району.
У липні 2024 року Василь був призваний на військову службу за мобілізацією. Пройшовши підготовку у навчальному центрі десантно-штурмових військ ЗСУ, став виконувати військовий обов’язок на передовій.
У складі 79-та окремої десантно-штурмової Таврійської бригади, 3 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону, здійснював бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту.
У вересні 2024 року, під час чергового бойового виходу зв’язок із воїном обірвався та незабаром він став вважатися безвісті зниклим. Лише у липні 2025 року стало відомо, що 1 вересня 2024 року в ході виконання бойового завдання в районі села Костянтинівка Покровського району Донецької області, захисник загинув.
6 серпня 2025 року воїна було з усіма військовими почестями поховано у місті Балта.
У березні 2026 року військовий був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
