У 88 окремому батальйоні морської піхоти 35-ої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського несе службу бессарабський болгарин на імʼя Руслан. Сьогодні він є кухарем у батальйоні та радує своїх побратимів смачними та незвичайними для багатьох стравами. Історію морського піхотинця розповіли в пресслужбі бригади.
До повномасштабного вторгнення Руслан служив зв’язківцем у Військово-морських силах. У 2020-му вийшов на пенсію і пішов працювати охоронцем. Каже, хотів відпочити, але не вийшло. З початком повномасштабної війни його знову запросили на службу.
«Спочатку був зв’язківцем, вчив молодих як правильно зберігати і експлуатувати спеціальну апаратуру, – розповідає військовий. – Потім мене почали залучати до інших завдань. Перший реальний бойовий досвід отримав на Донеччині. Казки все це, коли кажуть, що не страшно. Коли ворог постійно атакує, коли не можеш підняти голову від обстрілів і бомбардувань, це досить страшно».
Під час одного з боїв Руслан отримав поранення. «Був досить потужний мінометний обстріл касетними боєприпасами під час якого я отримав поранення в руку, – згадує він. – Один осколок пройшов навиліт, а другий застряг в тілі. Далі госпіталь, лікування, реабілітація і знову в стрій».
Цікаво, що паралельно із бойовими виходами морпіх готував їсти побратимам. Власне, це заняття надалі стало у нього основним: «Все почалося з того, що прийшов якось я до хлопців і бачу – лежить багато продуктів, а їдять вони так собі. Кажу, – хлопці, можна пожарити картоплю? Та звичайно! І поїхало. Починав готувати на відділення, потім вже на взвод, а далі і на роту. Найбільше доводилося годувати 120 людей. При необхідності можна і батальйон нагодувати».
«Найголовніше – бажання, – каже кухар. – Наприклад, не завжди є м’ясо. Іноді доводиться додавати тушонку, в теж суп харчо. Щоб було смачно, завжди можна щось придумати. А взагалі готуємо різні страви. Перші блюда, гречку, котлети (м’ясні, рибні), відбивні, голубці, але такі, щоб дві штуки і наїстися. Немає часу возитися. Картопля в різному вигляді – жарена, пюре, соус… На сніданки бутерброди з ковбасою. Якщо немає ковбаси, робимо котлети, от тобі і гамбургери. Іноді приймаємо замовлення у хлопців, балуємо їх різними смаколиками».
«У нас багатонаціональний підрозділ, я сам етнічний болгарин, тому коли готую якісь бессарабські блюда, хлопці з цікавістю розпитують що це таке, – ділиться Руслан особливістю своєї роботи. – Здавалося б, звичайний смажений червоний перець. Я кажу побратимам, – а ви скуштуйте. Вони в захваті! При бажанні з тих продуктів, які нам видають, можна багато чого смачного наготувати. Забезпечення у нас дуже хороше».
Морпіх зізнається: «Дуже люблю готувати. Все життя хотів бути кухарем. Раніше наш підрозділ розташовувався на одній з баз відпочинку, де був ресторан, і я там готував. Так би мовити – мрія здійснилася (сміється). Час від часу дружина каже – скільки можна, досить вже (при бажанні у мене є підстави звільнитися зі служби), але я звик до своєї роботи, до хлопців. Як я можу їх залишити? Хочеться дочекатися перемоги».
Інтернет-видання Бессарабії
