Після широкомасштабного вторгнення росії в Україну в нашій країні  активізувався процес дерусифікації та деколонізації, який торкнувся і топоніміки. В Бессарабії багато назв населених пунктів було змінено в радянські часи, як і назв вулиць,провулків, площ тощо. Повернутися до топоніміки із  старими назвами в гагаузьких селах закликають активісти гагаузьких асоціацій і культурних товариств. Як проходить цей процес, які настрої у гагаузів з цього приводу і загалом про сприйняття гагаузами російського вторгнення – наша бесіда з журналістом Іваном Капсамуном. 

ДЕКОЛОНІЗАЦІЯ З ПРИВ’ЯЗКОЮ ДО ЕТНОСУ

Іване, сьогодні ви проводите багато  зустрічей з активами гагаузьких сіл щодо повернення їм старих назв. Як проходить ваша робота? 

Я етнічний гагауз. Історію гагаузів я почав вивчати глибоко ще в школі. Після широкомасштабної агресії росії проти України я вийшов з ініціативою до Спілки гагаузів України в Києві, яку очолює  Василь Келіогло. Звернувся до Юрія Дімчогло, який очолює Асоціацію гагаузів України, щоб розпочати паралельно з державою процес перейменування і повернення старих історичних назв гагаузьким селам. 

Півтора місяця тому з Василем Келіогло ми об’їхали дев’ять населених пунктів з компактним проживанням гагаузів, зустрічалися з керівниками громад, активістами. Говорили про те,  щоб в процесі перейменування вулиць врахували старі назви, які близькі до гагаузів.  Зараз ми пояснюємо людям, що їм ніхто не забороняє називати вулиці з прив’язкою до власного етносу. 

Як гагаузи півдня Одещини ставляться до перейменування?

В кожному селі сприймають по-різному. Щодо перейменування вулиць – процес проходить легше.  Що стосується перейменування сіл – важче. Часто люди запитують: «Навіщо це робити?».  Після укрупнення в Болградському районі є три Виноградівки. Це людей плутає. Людей лякають нібито  проблеми зі зміною документів. Але вони виникають більше у юридичних осіб, у фізичних – ні.  

Чому, на вашу думку, люди не використовують ці можливості?

У нас люди достатньо консервативні. Але є і ті, хто підтримує цей процес.  Важко сказати кого більше: тих, хто «за» чи «проти». 

Гагаузи між собою дуже часто використовують старі назви – Курчу, Балбока. Ми їм пропонуємо дати унікальну назву селу і  юридично це зафіксувати. Я точно знаю, що при Болградській міській раді створена комісія, і там окрім перейменування вулиць розглядається і питання перейменування села Виноградівка в  Курчу. 

Але ж є назви не пов’язані з російською імперією, скажімо Виноградівка? 

Так. Але вони мають  тюркську основу, яка близька гагаузам.  Це стосується і Старих Троян, у них старої назви як такої немає, але гагаузи називають село  Єскі Троян (Старі Трояни). Ось цю гагаузьку назва і пропонуємо залишити. 

Особлива ситуація в Олександівці і Дмитрівці. Олександрівка має стару назву – Сатилик Хажди, але вона  змінилася не при радянській владі. А перейменували село тоді  на честь російського імператора Олександра II. 

В Дмитрівці теж старої назви як такої немає. Але відомо, що село названо на честь Дмитра Ватікіоті, капітана  російської імперської армії, який очолював болгарське ополчення і воював проти турків, коли російська армія прийшла в цей регіон.

Ці назви можуть підпасти під процес деколонізації, тому краще вже зараз думати над цим і готуватися. 

ЯК ВІЙНА РОЗДІЛЯЄ ГАГАУЗІВ УКРАЇНИ І МОЛДОВИ

Іване, якось після початку війни соціальними мережами став ширитися сюжет одного з російських пропагандистських каналів, що в Україні нібито притискають гагаузів. У багатьох це викликало шок. 

Ви правильно сказали – пропагандистських каналів. Бо в росії журналістики як такої майже немає – там є пропаганда. 

В росії пропаганда працює як інформаційні війська і насаджує все те, що йде від путінського політичного режиму. Це і імперіалізм, і так званий «руський мир».  Через інформаційні впливи все це дуже гарно лягає та той менталітет, який існує тут. Вони роками промивали мізки людям.

Коли почалася широкомасштабна війна, коли людей вбивали, захоплювали території, знищували міста і села, тут до останнього  дивилися російське телебачення, де зовсім інша картинка. І тому приходилося чути, що в Бучі самі себе постріляли. 

Я особисто десь на другий чи третій день, коли рашистів погнали з Київської області, побував в Бучі, Ірпені, Гостомелі. Я бачив, як в Бучі біля церкви діставали тіла людей з братської могили, робили ексгумацію, а до цього цих людей просто збирали по вулиці, бо вони лежали там, їх не ховали. Страшні речі творилися, і все це робила російська армія. 

Ірпінь, Буча –  це були нові  містечка, там набудовано все гарно, красиво, і люди собі жили прекрасно, аж поки не прийшли російські «асвабадители»  і почали все знищувати, що бачили на своєму шляху. Я вже не кажу про звірства, які вони там влаштовували з зґвалтуваннями жінок, хлопців, дітей. 

Намагаєшся все показати нашим людям в регіоні, а вони продовжують дивитися російське телебачення, де все зовсім інше, і тебе не чують.  Але це і проблема центру, який повинен був подбати про інформаційну політику.

Уродженці гагаузьких сіл, починаючи з 2014 року,  перебувають в українській армії і інших підрозділах безпеки. Етнічні гагаузи воюють за територіальну цілісність України і незалежність України. Є серед них і загиблі. 

Наші мешканці все більше стикаються з людьми, які переїжджають з окупованих територій. Настрої змінюються. Але не скажу що це відбувається швидко, як нам хотілося б або як має бути виходячи з тієї трагедії, з якою ми стикнулися і тою агресією, яка точиться в Україні.

В росії журналістики як такої майже немає – там є пропаганда

Як ви вважаєте, чому так?

Цьому  є різні пояснення. Є і ментально-історичні причини. Деякі гагаузи можуть сказати, що в свій час завдяки російській імперії ми взагалі прийшли на ці землі. Ніхто не вникає глибоко історично, чому це сталося. Вони так вважають  і все.  

Насправді, народи, з яких походять гагаузи, це племена огузів або торків, вони ще тисячу років були на цій території. Вони звідси переселилися на територію Болгарії, де і відбулося формування гагаузького етносу від трьох племен – огузів, печенігів і половців. Але в основі були огузи або торки, так їх називали в Київській Русі. Вони пов’язані з Україною цією територією. Більш того, коли російська імперія під час війни з Туреччиною взяла Буджак, тут проживали татари, які були мусульманами.  Їх звідси виселили. Але територію треба було обживати. Тому сюди почали запрошували православне населення. Це не залежало від того, хто вони – гагаузи, болгари, албанці  чи українці. Головне, щоб вони були православними християнами. 

Більш того, гагаузів до кінця XIX сторіччя навіть не записували гагаузами, їх писали або болгарами, або задунайськими переселенцями. Я це розповідаю для того, що ніяка російська імперія конкретно про гагаузів не думала. Вони взагалі не знали, що є такий етнос. І часто записували їх навіть турками. Гагаузи з історичної точки зору росії нічого не винні. Їх пращури на цій землі вже були.

Ще одна причина. Консерватизм, патерналізм  і політика радянського союзу, коли зламали хребет в тому числі і гагаузам, і болгарам, і українцям через колективізацію, депортацію, репресії, голод.

Патерналізм — це термін, який використовується для опису системи політичних та соціальних взаємин між людьми, де одні займають позицію старших авторитетних опікунів, а інші — позицію опікуваних. Сам по собі термін «Патерналізм», має латинське походження «paternus», що буквально можна перекласти як батьківський.

На цій території голодомору 1932-33 років не було, як це було на іншій території України, яка на той час входила вже в СРСР. А чому?  Бо тут була румунська держава. І як тільки прийшла радянська влада в 1945 році через рік тут влаштували голодомор. Це було зроблено штучно. Бо не може бути голодомору в такій величезній державі. 

Навіть якби дійсно була посуха – люди все одно не вмирали б так. Вони вмирали через те, що до них приходили і забирали все, що вони мали.

Все це робилося для того, щоб людей загнати в радгоспи, зламати індивідуалізм. І сьогодні більша частина людей, які підтримують щось в минулому, звичайно застали найкращі часи умовного соціалізму радянського періоду. І вони досі з «упованієм» про це згадують. 

 Але ніхто не говорить, що після розвалу союза виявилася купа проблем. А зараз вже 30 років нова держава Україна. І вона має дбати про свої інтереси, про свій культурний простір,  мову, традиції і т.д. А люди, маючи старий менталітет, навіть не хочуть змінюватися. Це процес іде, але повільно, складно. 

У сусідів в Гагаузії ситуація складніша?

Так. Але там створена абсолютно законна автономія. В 1994 році прийняли закони, створили органи управління. У них багато можливостей. Але діти там чомусь все менше знають гагаузьку мову. Треба займатися своїми проблемами, а  не виходити з георгіївськими стрічками, російськими прапорами і влаштовувати автопробіги по Комрату на захист російської мови. Що загрожує російській мові в Молдові взагалі? Чому ви захищаєте російську мову в Гагаузії? Очевидно, що це йде вплив з Москви. Що є люди, які працюють там на москву, або роблять це через власну дурість. 

Вже мовчу, що ця стрічка немає ніякого відношення до Другої світової війни і до радянських солдатів, тому що цей елемент взагалі використовували власівці, які воювали на боці гітлерівського режиму. 

На жаль, на Гагауз-ері впливає російська пропаганда. Для початку  інформаційний простір має почиститися. Їм треба вчитися на помилках України. 

Багато гагаузьких родин в Україні і Молдовіі пов’язані між собою. Ми підтримували культурний, традиційний зв’язок. Гагаузи там і тут – один народ. Але коли почалася широкомасштабна війна, трохи пішло розділення. Бо наші думки розділилися. Ми живемо в своїй країні, наші хлопці вмирають за Україну. Думаю, що певна прірва між нами і гагаузами Молдови збільшилася. Потім доведеться цю рану загоювати. 

Статус гагаузів в Україні досі не визнаний?

Так. Минулого року прийняли закон про корінні народи України, куди не ввійшов гагаузький етнос. Обіцяли навіть з парламентської трибуни внести зміни в закон. На жаль, до цього часу ці зміни так і не внесли. Але є і певні дискусії: чи входять гагаузи до корінних народів чи не входять. 

Можна зафіксувати як не корінний народ, а корінний етнос. Це буде сигнал  з  Києва про унікальність гагаузів, про те, що нас визнають. І це буде історично справедливо. 

Що ви хочете побажати українським гагаузам?

Українським гагаузам треба думати про власні інтереси, збереження традицій в рамках української держави. Сьогодні українська держава не створює проблем для того, щоб гагаузи зберігали свою унікальність, культуру, традиції, мову. Але разом з цим ми є громадянами України, яку треба поважати.  

Друзі, хочу побажати, щоб ви не зациклювалися на одному інформаційному полі, а дивилися на світ ширше. Для цього є Інтернет. Можна вивчати, що відбувається в світі, і  що несе світу росія. Куди приходить росія, там нормального життя немає. Це можна побачити на прикладі Абхазії, Південної Осетії, Придністров’я, нашому Донбасу. 

Розвивайтесь. У вас є така можливість. Робіть так, щоб ваші діти знали гагаузьку мову, і тоді вони зможуть спілкуватися з 300 мільйонним тюркським світом. Ви живете в демократичній країні. І ви унікальні.

Дякую за вашу відвертість і позицію. Удачі вам.

Тетяна Терзі