Це було давно, в 1946 році. І добре, що наміри тодішньої партійної верхівки росії так і залишилися намірами: чи не встигли, чи інші були причини. Сьогодні навряд чи ми про це дізнаємось. Але дещо дізналися завдяки документам, які у Фейсбуці розмістив Олександр Ганчев, уродженець с.Владичень, історик, доктор історичних наук.
Ми зв’язалися з ним по телефону. Справжність документів не викликає сумнівів. Вони зберігаються у Державному архіві Росії. Колись проходили під грифом “Секретно”, але потім їх розсекретили. І ми дізналися, що Болград хотіли перейменувати … в місто Кутузов, а Болградський район – в Кутузовський.
У квітні 1946 року лист із такою ініціативою надійшов до ЦК ВКП(б). У листі йшлося про те, що в Українській РСР необхідно перейменувати всі населені пункти, які мають турецькі, польські та інші іноземні назви. Це робилося за вказівкою сталіна. Також пропонувалося Болградський район поділити на дві частини з подальшим перейменуванням.
Все це підтримував комуністичний реформатор Хрущов Н.С. В листі говориться, що він “знаходить необхідним перейменувати місто Болград і Болградський район, які мають болгарське походження, причому нове найменування міста і району вважав би доцільним пов’язати з ім’ям Кутузова, який керував наприкінці XVIII століття російськими військами зі звільнення цього краю від турецьких гнобителів”.
Цей документ відповідь тим і досі проросійськи налаштованим і ностальгуючим за радянськими часами людям, які донедавна кричали на мітингах: «Не дамо переписати історію!». До вас уже всі переписали на догоду однієї партії та імперським амбіціям її правителів. Один із такими імперськими амбіціями зараз сидить у кремлі та віддає накази загарбати нашу територію і вбивати народ України.
Стільки років у нас забирали нашу історію, підміняючи її потрібними росії фактами та подіями, але чужими для нас. До речі, ініціатива про перейменування звучить у період, коли у Бессарабії був штучно створений голодомор 1946-1947 років. Звісно, змученим голодом людям було б не до зміни топоніміки.
Яким дивом Болград зберіг своє ім’я – можливо ми колись дізнаємося. А поки що треба якнайшвидше позбутися нав’язаних найменувань, пам’яток та чужої історії. Ось чому так важливий процес деколонізації та дерусифікації, який зараз відбувається в Україні.
Нагадаємо, у Болграді досі є пам’ятники, які славлять історію країни-агресора, а процеси перейменування йдуть дуже повільно.
Також, хочемо нагадати, що жителі Бессарабії з історичної точки зору Росії нічого не винні.
Інтернет-видання Бессарабії
