Піонер не звик працювати наполовину. До повномасштабної війни він був водієм-далекобійником, а після мобілізації у 2022 році став сапером 808-ї Дністровської окремої бригади підтримки. Сьогодні він командує відділенням операторів БпЛА, але фактично залишається сапером — просто частину своєї роботи тепер виконує з неба. Про історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі бригади.
Від початку повномасштабного вторгнення Піонер працював сапером на Херсонському, Запорізькому, Донецькому, Сумському та Харківському напрямках. Розміновував і мінував території, евакуював техніку, працював під вогнем.
«Витягували техніку, мінували та розміновували проходи для нашої піхоти на Запоріжжі та під Сумами», — згадує військовий.
Згодом його спеціальність змінилася. Тепер Піонер командує відділенням операторів БпЛА. Його підрозділ працює з важкими дронами та виконує завдання з дистанційного мінування.
«Я роблю все, що від мене залежить, щоб це зупинити, — говорить він. А потім додає про свою професію та людей, які тримають її на собі: — Окрім нас ніхто не зробить», — розповідає воїн.
Для Піонера успішне бойове завдання починається задовго до виїзду. Спочатку — планування, оцінка ситуації, прорахунок ризиків і пошук способів їх зменшити. Лише після цього — робота. Та головним показником успішного завдання для нього залишається не кількість виконаної роботи.
«Для мене найголовніше, що мої хлопці живі та цілі», — каже він.
Про своїх підлеглих Піонер говорить із теплотою: «Відносини з хлопцями в нас супер! Люди хочуть працювати зі мною, а я — з ними».
За успішне виконання бойових завдань військовослужбовця нагородили орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «Золотий Хрест». Сам Піонер до нагород ставиться без особливого пафосу. На запитання, за що саме отримав орден «За мужність», він замислюється, усміхається й відповідає: «За виконання бойових завдань».
Після паузи додає: «У війні немає нічого цікавого. Небезпека всюди. Можливо, при розмінуванні. Я любитель лізти туди, куди не треба, та щось цікаве знайти».
Піонер не приховує, що бачити результат своєї роботи йому приємно.
«Бачу, як ворог підривається на наших мінах. Класне відчуття! Коли бачу результати своєї роботи, то отримую задоволення, — сміється він. — Не даремно я цією справою займаюся», — додає він.
За його словами, він не відчуває особливої люті чи ненависті до ворога. Війну сприймає як роботу, яку потрібно виконувати. Найцікавіше йому працювати там, де екіпаж одразу бачить ворога та результат ураження.
«Нє, я з душею… Радію, коли воно горить…» — із посмішкою говорить Піонер.
Піонер — мешканець Білгород-Дністровського району. Нині на нього тут чекає родина — дружина та троє дітей. Розлуку з батьком вони сприймають непросто, але розуміють, чому він зараз не поруч.
«Діти знають, що батько їх захищає. Вони розуміють, що відбувається, знають, де я знаходжуся та підтримують мене», — розповідає військовослужбовець.
Піонер каже, що після завершення війни вирішуватиме, чи демобілізуватися, чи продовжити службу за контрактом.
«Як війна закінчиться, тоді й прийму рішення — демобілізуюся чи продовжу служити, підписавши контракт», — додає воїн.
Наразі у Піонера, як і раніше, є час та натхнення. А головне — справа, яку потрібно робити.
Інтернет-видання Бессарабії
