Ренійський історико-краєзнавчий музей поповнив свою палеонтологічну колекцію рідкісним експонатом. Житель села Долинське Григорій Іванович Сирбу подарував установі скам’янілі рештки кликів ймовірно шаблезубого тигра. Про це повідомляє інтернет-видання «Махала» з посиланням на ГО «Наша спадщина-Рені».
Цей подарунок збагачує уявлення про доісторичне минуле нашого краю. Не кажучи вже про те, що знахідка може становити великий науковий інтерес. Вважається, що давні шаблезубі тигри (смілодони) мешкали на всіх континентах, за винятком Австралії та Антарктиди, понад 10 000 років тому, в епоху плейстоцену.
«Будемо вважати, що отакі дивні тварини ходили нашими степами минулими тисячоліттями. Це чудове поповнення палеонтологічного куточка музею. Цікавий наш край! Багата історія!», – йдеться у повідомленні громадської організації на сторінці у Фейсбуку.
Нагадаємо, що це далеко не перша унікальна знахідка на території Ренійської громади, яка привертає увагу істориків та краєзнавців.
Так, восени 1991 року в Рені, на березі Дунаю біля прикордонної застави були виявлені останки людських скелетів. Територію досліджував кандидат історичних наук В.С. Бейлекчі та прийшов до висновку, що в цьому місці знаходився середньовічний цвинтар, принаймні XVII століття. Через 30 років, у 2021 році, в цьому самому місці було знайдено мармурову плиту, датовану 1822 роком.
Як повідомив тоді місцевим журналістам краєзнавець Михайло Салабаш, саме у цей історичний період і в цьому самому місці, на вулиці Маяковського (нині Прикордонна), два сторіччя тому була околиця старого міста. Відбудовуватись і розширюватись Рені став саме з того часу – вище за течією Дунаю, починаючи від нинішньої вулиці Шевченка у бік залізничного вокзалу.
А 2021 року в Ренійській бібліотеці при демонтажі старих круглих печей було виявлено старовинну цеглу із загадковими ініціалами «Д.Г.», які, ймовірно, належали власнику цегельного заводу на прізвище Григоріу, який обпалював цеглу біля балки Баланешти в румунський період історії.
Додамо, що кожна така знахідка – будь то скам’янілість доісторичного хижака, середньовічний цвинтар, 200-річна мармурова плита або старовинна цегла – це безцінна частка минулого, живий зв’язок епох. Вони не лише поповнюють фонди музею, а й допомагають краще зрозуміти глибину та багатогранність історії нашого Придунайського краю.
Інтернет-видання Бессарабії
