У Ренійському історико-краєзнавчому музеї відбулися разючі зміни. Ще кілька років тому він вимагав ремонту: на стінах та стелі зяяли глибокі тріщини, біля будівлі після сильних дощів нерідко траплялися провали ґрунту та утворювалися великі ями, від чого страждав фундамент. Наразі від колишнього запустіння не залишилося і сліду. Після ремонту, який провели за бюджетні кошти та за допомогою меценатів, музей відродився, у нього наче вдихнули нове життя. Змінилися і будні закладу: тут проходять різноманітні заходи, значно збільшилася кількість експонатів, зросла тематика виставок та їх відвідування. Кореспондент видання «Махала» побував у Ренійському музеї напередодні відкриття чергової виставки – виробів з порцеляни.
На полицях уже стояли акуратно розкладені старовинні статуетки, вази, посуд.
«Все, що тут у нас на полицях, це принесли жителі міста. Багато експонатів по-справжньому ексклюзивні й таких більше ніде не зустрінеш. Наприклад, дуже старий німецький посуд фірми Kahla кінця ХІХ – початку ХХ століття. Або, скажімо, дуже цікаві ложечки з порцеляновими вставками, румунська таця, якій, напевно, років 100. Є дві тарілки з дому Димитріаді – старовинної будівлі у нашому парку, де мешкав міський голова Анастасій Димитріаді, дід відомого астронома, нашого земляка Олександра Дейча. Є екземпляри посуду 60-х років минулого століття, дуже популярні на той час у побуті. Тоді було модно дарувати один одному сувеніри, багато чого з цього теж є сьогодні в музеї. Окрім старовинних фігурок, є і сучасні екземпляри, порцелянові ляльки, представлено українську тематику. Навіщо ми це робимо? Ми хочемо нести красу, щоб у цей тяжкий час люди відпочивали душею. Адже недаремно кажуть, що краса врятує світ», – розповідає директорка Галина Василівна Маратаєва.
Завдяки старанням невеликого колективу у музеї зібрано велику кількість нових геологічних, ботанічних, зоологічних, палеонтологічних новинок. Музей пишається етнографічними колекціями та виробами місцевих майстрів, знарядь праці та виставкою літератури.
Співробітники музею ретельно працюють з експонатами, ведуть картотеки, тематичний облік усіх фотоматеріалів та документів.
Говорячи про зміни в Ренійському музеї, директор зазначає, що одним з нововведень стало виділення однієї із найбільших залів під галерею, виставки, соціокультурну діяльність (лекції, зустрічі, уроки).
«Ми намагаємося, щоб було представлено все, що стосується історії нашої громади, наших мешканців. Постійно оновлюємо експозиції. Ми хочемо, щоб люди приходили, дивилися, дізнавалися багато нового та цікавого про минуле рідного краю. А знаєте, скільки людей несуть нам нових експонатів! Вони бачать, як дбайливо ми їх зберігаємо та намагаємося показати відвідувачам нові надходження», – продовжує Галина Маратаєва.
Директорка музею запрошує пройти до сусідніх залів, менших. Тут виставлені вишиті на тканині картини. Щоб можна було вивісити на стінах, їх наклали на картон і своїми руками виготовили рамочки. Таких картин ручної роботи у музеї вже близько сотні. Тут же можна побачити екземпляри українських національних костюмів. Поруч – подарунок музею, це важкий виріб із чистої вовни, болгарський «сукман». На вигляд не скажеш, що жіночий одяг може бути таким важким. Але варто взяти його в руки, як одразу відчувається вага – наскільки комфортно було його носити, можна лише здогадуватися.
«А ось ще один цікавий експонат – ширма румунських часів, якій теж років 100, вона потрапила до музею з будинку місцевого художника Цвєткова. Щоправда, їй знадобилася невелика реставрація – ми самотужки натягнули нову тканину. Подивіться і цей експонат: дерев’яна церква ручної роботи. Її нам приніс мешканець міста Олександр Єфремов, а виготовив цей виріб його дядько», – каже директорка.
Проходимо до нового залу у дворі. Це виставка, де відразу впадає в око незвичайний експонат – рибальський човен, що бачив краєвиди, не кажучи вже про інші старі речі.
«Ми зараз облагороджуємо територію, розбили квітник, а в майбутньому плануємо викласти плиткою. Раніше тут утворювалися провали, тепер цього немає. Зробили водовідведення, і вода тут не затримується, йде. І всі експонати, які зберігалися у людей на горищах та у підвалах, ми перенесли сюди. Це столярні інструменти, сільськогосподарські знаряддя, інструмент для виноробства. І цегли старовинних побільшало, їх теж несуть нам місцеві жителі, коли ведуть будівельні роботи у своїх будинках», – показує та розповідає Галина Василівна.
Оглянувши двір, що перетворився, на зворотному шляху погляд чіпляє ще один незвичайний експонат – дорожній знак. Старовинним його точно не назвеш. Чому він опинився у музеї?
«Цей дорожній знак привезений одним із ренійських волонтерів прямо з Бучі. Він весь зрешечений уламками, як сито. Здалеку не дуже непомітно, потрібно підійти ближче і придивитись, і тоді ми підключили підсвічування – всі осколкові отвори видно. Відвідувачі музею, і дорослі, і діти, повинні бачити, що творить на нашій землі російський агресор. Поруч можна побачити прапор України із автографом колишнього головкому ЗСУ Валерія Залужного. Як він до нас потрапив? Я просто написала йому листа, що ренійці хотіли б мати у себе в музеї такий експонат, і він нам надіслав», – продовжує Галина Маратаєва.
Користуючись нагодою, директорка подякувала жителям Ренійської громади, які після відвідин музею приносять різні старовинні речі й тим самим поповнюють його фонд. Окрема подяка тим, хто вносить невеликі грошові пожертвування, на що купуються необхідні дрібниці для роботи та ремонту, на оновлення та зберігання експонатів.
«Пішов уже третій рік, як музей відкрився після ремонту. На стінах та стелі жодної тріщини немає. У нас створені всі умови для роботи, у приміщеннях тепло, затишно – чого ще можна бажати у наш важкий воєнний час? Штат укомплектований. У нас працюють люди, які знають історію краю, використовують будь-яку нагоду передати знання відвідувачам. Це Юрій Григорович Шлапход, Юрій Миколайович Єлисейцев та Галина Михайлівна Тончева. І, звичайно, дуже хочеться подякувати нашим активістам Клубу вихідного дня громадської організації «Наша спадщина-Рені», які часто в музеї не лише як відвідувачі та учасники заходів, а й помічники в ремонті, періодичному оновленні музейних виставок, прибиранні території, участі у проєктній діяльності: це Іван Дмитрович Мунтяну, Катерина Маринівна Кокош, Ігор Федорович Рожко, Евеліна Валеріївна Букатич, Галина Маринівна Абрамова, родина Шавловських та ін. Наразі наші співробітники працюють над внесенням експонатів до реєстру Всеукраїнського музейного фонду. Кожен експонат слід описати, сфотографувати, обміряти, вказати його історію тощо. Ця робота дуже скрупульозна, вимагає часу та зусиль, враховуючи, що музейний фонд поповнюється щодня», – сказала на завершення Галина Маратаєва.
Інтернет-видання Бессарабії
