Війна змінює життя не лише тих, хто тримає зброю в руках. Вона щодня торкається жінок, які чекають, підтримують, переживають втрати, живуть у невідомості та продовжують тримати на собі звичне життя. Саме для таких жінок спільнота інтернет-видання «Махала» разом із ГО «Ветеранське серце» та ГО «Жінки Бессарабії» організувала ретрит, де можна було хоча б на один день зупинитися та побути серед тих, хто розуміє без зайвих пояснень.
Зустріч відбулася у селищі Озерне Ізмаїльського району. У ній взяли участь 22 жінки з Білгород-Дністровської, Ренійської та Болградської громад. Серед них – дружини діючих військовослужбовців, мами загиблих, безвісти зниклих та полонених захисників.
Ідея такого дня почала формуватися після зустрічі у Рені, де представники «Махали» та громадських організацій підписували меморандум про співпрацю. Тоді Ірина Тимошевська, керівниця ГО «Ветеранське серце», запропонувала подумати про окремий захід для жінок військових.
Для менеджерки спільноти «Махала» Олесі Луніної ця думка поступово перетворилася на конкретну ідею.
«Якось так я почала собі малювати, що це може бути, і я робила те, що мені, мабуть, хотілося, як дружині військового, щоб зробили для мене», – розповіла Олеся.
Окремо організатори визначили три категорії учасниць – дружини діючих військовослужбовців, мами загиблих, а також рідні безвісти зниклих та полонених захисників.
«Найкраще, що можна зробити для захисників, – це подбати про їхніх близьких, про яких вони не можуть подбати наразі», – пояснила Олеся.
Жінок запрошували представниці організаторів у своїх громадах. Олеся Луніна працювала з Болградською громадою, Ірина Тимошевська – з Ренійською, а Ганна Шиманська – з Білгород-Дністровською. Спеціального відбору не проводили: когось запрошували особисто, хтось погоджувався, хтось не мав можливості приїхати.
Місце для ретриту надав «Парус центр» в селі Озерне Ізмаїльського району. За словами Олесі, їй хотілося знайти місце, де поєдналися б комфортні умови та природа. На території є необхідна інфраструктура, можливість відпочити, а також вихід до озера та велика зелена доглянута територія. Саме це місце найкраще відповідало задуму дня.
Учасниці приїхали, обрали собі місця за столами, після чого відбулося вступне слово та знайомство. Організатори представили партнерів, які долучилися до проведення ретриту, а далі розпочалася психологічна частина із психологинею Наталією Ткачук.
Під час цього блоку жінки виконували психологічні практики, спілкувалися та мали можливість розповісти власні історії. Для когось це стало нагодою не просто поділитися пережитим, а й уперше за певний час опинитися серед людей, яким не потрібно пояснювати, що означає чекати звістки з фронту або жити з болем втрати.
Після психологічної частини була кава-пауза. А далі – арттерапевтична частина, під час якої кожна учасниця створювала власну картину.
Жодних вимог до того, якою вона має бути, не було. Адже саме це стало одним із головних принципів усього ретриту – відсутність правил.
«Увесь наш ретрит будувався на тому, що правил не існує. Це був день, у якому вони могли бути собою і мали право робити лише те, що вони хочуть», – розповіла Олеся Луніна.
Після арттерапії учасниць чекали обід та вільний час. Хтось катався на гойдалках, хтось ходив до озера, а хтось залишався у спільному колі та просто розмовляв. Жінки говорили про життя, знайомилися ближче, ділилися власними історіями та обмінювалися контактами.
Також на ретриті була присутня фотозона. Завдяки фотографині кожна учасниця мала можливість зробити професійні світлини. Згодом ці фотографії мають стати частиною особистого подарунку для кожної жінки від менеджерки спільноти.
Також частиною головної ідеї ретриту було нагадати учасницям про самих себе. Адже у звичайному житті жінки, які чекають на своїх близьких із війни або переживають їхню втрату часто забувають про власні потреби.
«Я хотіла просто, щоб вони згадали про себе. Головне, що я їм намагалася донести весь цей день, – те, що вони завжди є мамами, бабусями, партнерками, працюючими колегами або ще кимось, але не є собою. Вони завжди забувають про те, що вони існують, що вони повноцінна одиниця, людина, про яку мають піклуватися. І саме цей день я дуже хотіла показати їм, що вони варті такого піклування, варті всієї любові, щоб вони не забували про себе», – пояснила Олеся.
Одним із найбільш емоційних моментів для організаторів стало те, як змінилися жінки протягом дня. Вони прийшли з одним виразом обличчя, а коли настав час повертатися додому, в їхніх поглядах уже було більше тепла.
Одна з учасниць, яка до подібних ретритів зазвичай ставиться доволі скептично, після заходу зазначила, що саме цей день став для неї особливим. За її словами, це було місце, куди варто було потрапити кожній – через комфорт, затишок та атмосферу.
Інші учасниці також поділилися своїми враженнями.
«Дякуємо вам за цей день, це те, чого не вистачало. Ваша команда – великі молодці. Було добре, гарно та смачно», – сказала одна з учасниць.
«Неймовірний день сьогодні ви нам подарували. Емоції, люди, які теж саме відчувають, це не передати словами. Дякую велике», – поділилася інша жінка.
До ретриту долучилися партнери, які допомогли зробити цей день наповненим та комфортним. «Парус центр» надав локацію та організував для учасниць обід. До ініціативи також долучилися «Дари природи», «Сімейна пекарня», Олеся Романовська та її крамниця напівфабрикатів «Зі смаком», кав’ярня «Sweet moments» та родина Тінтулових.
Окремі подарунки для жінок підготували й у Рені. Учасниці отримали фірмові пряники, виготовлені на замовлення майстерні смаколиків «Шоколадна лавка».
Для спільноти «Махала» це також стало продовженням її офлайн-історії. До цього учасники вже разом проходили 10 тисяч кроків, знайомилися та спілкувалися. Згодом була поїздка до Villa Tinta в Оксамитному, де спільнота знайомилася з виноробством Бессарабії, історією родини Тінтулових та місцевими гастрономічними традиціями. А пізніше учасники зустрілися на відкритому тренуванні просто неба.
Цього разу формат зустрічі був зовсім іншим, де його головним результатом було нагадати жінкам, які так довго залишаються опорою для інших, що вони також мають право на турботу, відпочинок, увагу і час для себе.
Інтернет-видання Бессарабії
