Анатолій на псевдо «Гаджал» – головний сержант взводу та командир мінометного розрахунку 184 окремого батальйону 122 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Він є уродженцем села Виноградівка Болградської громади. Про бойовий шлях воїна та його принципи роботи розповіли у пресслужбі бригади.
Анатолій у 18 років долучився до війська. За його плечима: служба на кораблі в Криму у 2013 році, оборона Маріуполя у 2015 році, бої за Бахмут, робота на Сумському, Покровському та Запорізькому напрямках з 2022 року й до теперішнього часу. У мінометній батареї «Гаджал» наймолодший, проте найдосвідченіший. Тому зараз він не лише керує розрахунком, а й навчає особовий склад.
“24 лютого 2022 року мої сусіди сказали, що почалася війна. Спершу я не повірив. Наступного дня поїхав до міста і купив собі нову форму. Проте, перші три дні мама мене не пускала на війну, казала, що треба доробити роботу у теплиці. А 27 лютого, коли мама була на роботі, я зібрав речі та пішов до військкомату. Там відразу запитав, чи є міномет? Мені відповіли – так. Ну все, тоді я буду мінометником”, – ділиться спогадами Анатолій.
У 2015 році «Гаджал» ніс службу в морській піхоті. Там за чотири дні йому довелося навчитися працювати з мінометом перед виїздом до Маріуполя.
“Взагалі для того, аби навчитися працювати з мінометом, потрібно пів року. Мені довелося навчитися за чотири дні. Починав зі старого міномета «Піднос», потім HM-19, КБА, а зараз дали новий 120-мм міномет – річ класна. Хлопці, які вже працювали з ним не скаржаться, бо міни лягають дуже чітко, туди, куди треба. Наша основна задача – підтримка піхоти. І найважче для мене це чути по рації, що наші позиції штурмує та бере в оточення противник, є поранені та загиблі. А ти сидиш за кілометр від позицій у відносній безпеці. Нам дають координати і ми відразу вибігаємо працювати. Коли ми були на Бахмутському напрямку, будівлю, яку утримували наші хлопці, ворог взяв в оточення. Вночі ми відпрацювали по різних кутах будівлі. Коли наша остання міна лягла, зайшла група, щоб добити тих кацапів, які почали тікати з позиції. Після зачистки наші хлопці успішно вийшли з оточення. Наступного дня ми зустрілися й вони запитали: це ви вчора працювали? Ми відповіли, що так. Зі сльозами на очах вони почали обіймати та дякувати нам. І це найважливіше – чути слова подяки від нашої піхоти”, – розповідає воїн.
З початку повномасштабного вторгнення поруч з захисником у лавах 184 окремого батальйону ТрО ніс службу його батько – Анатолій Цонєв – у якого в липні 2023 року під час виконання бойового завдання зупинилося серце.
“Коли у нашому підрозділі не вистачало автівок, я попросив у батька автобус. Але він сказав, що дасть автобус, якщо ми його візьмемо до себе. Так він і долучився до війська. Спочатку був водієм, а потім його перевели до піхоти. Після Бахмута у нього почалися проблеми із серцем. Він помер не у своєму ліжку, не у себе вдома, а під час несення служби у лавах мого батальйону. Коли він помер, я хотів звільнитися зі Збройних Сил України. Але підрозділ тоді отримав розпорядження висуватися на Покровський напрямок. Я сказав, що поїду зі своїми хлопцями. Бо жага помсти, яка залишилася після смерті батька, мотивує мене воювати й надалі”, – розповів Анатолій.
Основний принцип роботи «Гаджала» – збереження життів особового складу, завдяки чому за три роки великої війни його підрозділ не зазнав втрат.
“За весь цей час у нас був лише один поранений військовослужбовець. Хоча противник намагається на нас полювати і FPV-дронами, і артилерією. Дрони залітають та зависають прямо над нашими позиціями, щоб потім влучити і в міномет, і в розрахунок. Іноді буває складно. Доводиться стискати зуби і триматися”, – каже воїн.
Зараз найбільша мрія «Гаджала» – щоб закінчилася війна. А після перемоги вже можна буде будувати плани, створювати сім’ю та жити.
“Я втомився за три роки, але що поробиш? Війна не для кожного. Я пішов служити у 18 років, і зараз переконаний, що обрав правильний шлях. А ті, хто не може воювати, мають працювати в тилу задля перемоги. Тому, бажаю усім нам терпіння, наснаги та здоров’я. Переможемо!” – зазначив військовий.
Інтернет-видання Бессарабії
