Лікар — це професія, яка вимагає не лише глибоких знань та навичок, а й безмежної відданості своїй справі. Одним із таких лікарів є завідуючий хірургічним відділенням Арцизької центральної опорної лікарні, Почесний громадянин Арцизької міської територіальної громади – Петро Ілліч Кічук. Його шлях у медицині розпочався ще у 80-х роках минулого століття, і сьогодні він не просто лікар, а справжній майстер своєї справи, до якого звертаються як місцеві мешканці, так і пацієнти з інших районів. Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з лікарем та дізналася історію його професійного шляху.
Петро Ілліч Кічук народився в селі Дмитрівка (нині Дельжилер) раніше Татарбунарського, а зараз Білгород-Дністровського району Одеської області, в родині колгоспників. Мати, Ірина Михайлівна, працювала дояркою, а батько, Ілля Петрович, був водієм. В родині, окрім Петра, росли ще двоє дітей.
«З дитячих років запам’яталося, як я дуже хотів потрапити в кіно, але до 16 років мене туди не пускали, тому що я був маленький на зріст. В основному в дитинстві ми багато працювали, допомагали батькам по господарству. Я навіть разом з матір’ю ткав і вибивав занавіски на двері та вікна. У батьківському будинку досі на горищі зберігся наш ткацький верстат. Пам’ятаю, як хотілося з дітьми в футбол грати, але не пускали, бо вдома завжди була робота по господарству. З розваг був телевізор, але тільки інколи й то у сусідів. Таке дитинство було переважно у більшості дітей тих років», – згадує лікар.
Петро Ілліч навчався в Дмитрівській школі з 1963 по 1970 роки. Шкільні роки залишили в нього найкращі спогади, особливо про вчительку математики Олександру Дмитрівну та класну керівницю Таїсію Петрівну.
В школі він мріяв стати моряком, а батько хотів, щоб син вивчився на агронома. В результаті двоюрідний брат загітував його вступити до медичного училища на фельдшера. Після училища він менше ніж рік пропрацював в Дмитрівській лікарні, а потім був мобілізований до армії. Служив з 1974 по 1977 рік на Балтійському флоті фельдшером. А після армії прийняв рішення вступити до Одеського медінституту на лікувальний факультет, де провчився до 1984 року.
«Студентські роки були важкими. Саме тоді я одружився, і щоб утримувати родину, мені доводилося багато працювати, переважно вночі, тому що вдень я навчався. На 6 курсі за моєю заявою мене направили на інтернатуру з хірургії. Так я отримав спеціальність хірурга», – згадує Петро Ілліч.
Після закінчення інтернатури, у 30 років, в 1985 році, лікар приїхав до міста Арциз і став хірургом у місцевій лікарні, де працює по сьогоднішній день. З 2003 року очолює хірургічне відділення. За цей час у відділенні були впроваджені нові технології з надання висококваліфікованої хірургічної допомоги.
Зараз Петро Ілліч ділиться власним досвідом з молодими колегами, які тільки починають свій лікарський шлях. До його послуг звертаються пацієнти не лише з Арцизької громади, а й сусідніх громад та районів.
Лікар каже, що в своїй роботі найбільше задоволення отримує, коли в результаті лікування хворі одужують: «Робота лікарів дуже важка. Коли лікування хворих проходить успішно, ти отримуєш безмежне задоволення. Але бувають і неприємні ситуації в нашій роботі, які змушують мене дуже погано себе почувати. Інколи, коли в нас виникали труднощі в роботі, ми з колегами зверталися за порадами до нашого наставника Теравського Володимира Антоновича, який 64 роки працював хірургом і якого ми тепло називали «ходячою Арцизькою енциклопедією». Саме цей лікар для мене багато років був взірцем, в якого я навчався».
Сьогодні за плечима у хірурга 39 років стажу роботи. Його багаторічна лікарська діяльність нещодавно була відмічена адміністраціэю Арцизької міської ради – голова громади Сергій Парпуланський вручив Петру Іллічу відзнаку «Почесний громадянин Арцизької міської територіальної громади».
Лікар вважає, що він не зміг би досягти успіху у своїй роботі без підтримки рідних – дружини Тетяни та синів Дениса та Андрія, хоча дружина вважає, що чоловіку вже настав час відправлятися на пенсію й відпочивати. Сини теж пішли стопами батька й стали лікарями. Андрій – стоматолог, а Денис працює мамологом. Обидва проживають в Одесі.
Своє рідне село Дельжилєр Петро Ілліч відвідує доволі часто. Їздить туди до молодшого брата, який залишився жити в їх батьківському домі, зустрічається зі шкільними друзями й однокласниками та традиційно навідується до батьків на кладовище.
Фото надані Петром Кічуком.
Інтернет-видання Бессарабії
