Джамбазами називали торговців кіньми та худобою, які відігравали значну роль у господарському житті Бессарабії в XIX – першій половині XX століття. Вони були не лише посередниками на ринку, а й експертами у розведенні, виборі, дресируванні та перепродажі тварин. Про роль джамбазів в економіці регіону, їхні методи роботи та вплив на місцеве життя йдеться у матеріалі видання «Махала», створеному на основі спогадів Георгія Пантелійовича Топалова.
У минулому в Бессарабії джамбазами (від тур. cambaz) називали торговців худобою, переважно коней. Це слово походить з турецької мови та означає людину, яка займається купівлею-продажем або розведенням коней. Джамбази відігравали важливу роль у місцевій економіці, адже Бессарабія традиційно була регіоном із розвиненим скотарством.
У першій половині ХІХ ст. джамбази були важливими посередниками між кочовими та осілими громадами, допомагаючи транспортувати та продавати худобу на ярмарках у містах Акерман, Ізмаїл, Кілія та сіл з великими ринками. Їхня діяльність сприяла розвитку регіональної торгівлі.
На ринках Бессарабії вони не лише продавали худобу, а й демонстрували навички у виїздці та дресируванні коней.
Джамбази мали глибокі знання про породи коней, їхню витривалість і здатність до роботи чи війни. У народних переказах джамбази часто зображуються хитрими купцями, які могли непомітно «омолодити» коня перед продажем, підфарбовуючи йому зуби або використовуючи спеціальні мазі, що надавали шерсті блиску. Такі історії передавалися як застереження для покупців. Очевидці характеризували джамбазів як спритних та хитрих ділків. Іноді слово «джамбаз» і досі використовують як характеристику людини, яка добре розбирається у своїй справі, особливо якщо йдеться про торгівлю або ремесло.
Коли мова заходить про історію села Ташлик (Кам’янське) румунських часів, перед очима постають картини минулого, що збереглися у спогадах старожилів. Одним із цікавих аспектів того періоду був кінний базар, який розташовувався на західній площі – нині це територія сучасної школи зі стадіоном та площа, де зведено багатоквартирний будинок. Основний товарний базар відбувався щопонеділка в центрі села, на місці теперішнього Будинку культури.
«Важливу роль у торгівлі кіньми відігравали «джамбази» – люди, які професійно займалися перепродажем коней. Через відсутність у ті часи сільськогосподарської техніки ринок коней був надзвичайно прибутковим. Переважно угоди укладалися між сумлінними господарями, однак існували й сумнівні схеми торгівлі. Зокрема, бессарабські кочівники, які зупинялися поблизу сіл, нерідко викрадали коней у неуважних власників, а згодом перепродавали їх через посередників. Саме таких посередників і називали «джамбазами», а процес перепродажу – «джамбазуванням». У сучасних реаліях подібну діяльність можна порівняти з роботою рієлторів», – ділиться спогадами Георгій Пантелійович Топалов.
З діяльністю джамбазів пов’язана цікава історія, що сталася в Ташлику. Один із місцевих жителів, який не мав великого досвіду у виборі коней, вирішив придбати тварину у незнайомого джамбаза. Він ретельно перевірив зуби, копита та загальний стан коня. Особливо його привабив норов тварини – кінь здригався при дотику, що здалося покупцеві ознакою бадьорості. Однак уже за кілька днів після покупки тварина стала агресивною, нікого не підпускала. Місцевий ветеринар швидко визначив причину: продавець, бажаючи створити ілюзію жвавого темпераменту, вбив у верхню частину хвоста коня цвях. Це спричинило запалення, біль поширився по всьому крупу, що й викликало агресивну поведінку.
До діяльності джамбазів у суспільстві ставилися неоднозначно. З одного боку, вони сприяли жвавій торгівлі кіньми, допомагаючи в укладанні угод. З іншого боку, їхні методи часто викликали недовіру. Відомо також, що серед жителів села траплялися й конокради, які, попри свою злочинну діяльність, уникали покарання.
Сьогодні подібні поняття та професії відійшли в минуле, поступившись місцем сучасним бізнес-моделям. Однак історія ташликських джамбазів залишається частиною місцевої спадщини, нагадуючи про ті часи, коли кінь був не лише засобом пересування, а й важливим елементом господарського життя.
Архівні фото з відкритих джерел.
Інтернет-видання Бессарабії
