За кожним іменем у списку втрат стоїть ціле життя. Дитячі мрії, плани на майбутнє та вибір захищати свій дім. Іван Пельтек, батько полеглого воїна Едуарда Пельтека, розповів журналістці інтернет- видання “Махала” про те, яким був його син, які приймав у житті рішення та яким він залишився у пам’яті рідних.
Едуард народився у селі Василівка Болградського району, ріс у багатодітній родині. Батьки змалечку йому прищеплювали розуміння відповідальності за власні вчинки. За словами Івана Пельтека, син ніколи не шукав легких шляхів і з дитинства відрізнявся самостійністю.
“Він був спокійною, але дуже цілеспрямованою дитиною. Якщо брався за якусь справу – чи то допомога по господарству, чи навчання, – завжди доводив її до кінця. Ми ніколи не змушували його вчитися чи працювати, він сам розумів, що це потрібно для його майбутнього. Мав багато друзів, умів слухати людей і завжди тримав слово”, – згадує батько.
Після здобуття середньої освіти Едуард відслужив строкову службу та розпочав пошук себе у цивільному житті, намагався міцно стати на ноги та бути опорою для родини. Спокійне життя родини, як і мільйонів інших українців, завершилося з початком повномасштабного вторгнення.
Війна застала Едуарда у цивільному житті. Батько пригадує, що син отримав повістку по дорозі на роботу. Він не намагався уникнути служби, не шукав виправдань чи способів залишитися в тилу, а прийняв цей факт спокійно і зріло, як дорослий чоловік.
“Йому вручили повістку, коли він просто йшов на роботу. І син пішов служити, навіть не думаючи шукати якихось відмовок чи виправдань. Він прийшов і сказав: “Тату, я мушу йти”. Сперечатися з ним було марно. Ми з матір’ю дуже хвилювалися, серце розривалося, але розуміли, що він не відступить від свого обов’язку. Він пішов захищати нас”, – розповідає Іван Пельтек.
Служба в армії вимагала від Едуарда максимальної концентрації. Під час рідкісних телефонних дзвінків додому він ніколи не скаржився на важкі умови, побутові труднощі чи втому. Для батьків у нього завжди була одна відповідь: «У мене все добре, все під контролем». Він оберігав спокій рідних, залишаючи деталі окопного життя та запеклих боїв за кадром розмов.
Едуард Пельтек загинув під час виконання бойового завдання, до кінця залишаючись вірним військовій присязі та своїм побратимам. Подробиці того дня для родини назавжди залишаться болючим спогадом, але батько пишається тим, як син прожив своє життя і яким його пам’ятають товариші по службі.
Сьогодні родина Пельтек вчиться жити в новій реальності, де про сина нагадують лише фотокартки, особисті речі та спогади.
“Він мені часто сниться. Одного разу я його побачив увісні, де він мені каже : “Тато, не плач, я живий”. Мені без нього дуже важко, він був для мене опорою та надією”, – каже Іван Пельтек.
Більше про те, яким був Едуард, дивіться у відеорепортажі.
Інтернет-видання Бессарабії
