У селі Долинське, найближчому до Рені населеному пункту громади, де компактно проживають етнічні молдавани, не просто пам’ятають про своє коріння, а й активно передають національні традиції наступним поколінням. Одним з центрів, де вирує суспільне життя і зберігається національний колорит, є сільський Будинок культури. Під час святкування Дня села журналіст «Махали» завітав і до нього, де в Храмове свято з радістю зустрічали гостей та знайомили їх із місцевою спадщиною.
Просторими коридорами та тематичними кімнатами нас провели справжні ентузіастки своєї справи: завідувачка Долинської філії КЗ «Центр культури і дозвілля» Марія Черня, художня керівниця Катерина Лунгу та бібліотекарка Лідія Куля.
Перше, що вражає в Будинку культури, — це масштабний підхід до збереження етнографії. Працівники власноруч облаштували приміщення, які переносять відвідувачів на багато десятиліть назад.
«Ось кімната, яку ми стилізували під традиційну молдавську «Каса маре». Це наша гордість. Усе, що ви тут бачите, ми збирали з великою любов’ю. Зверніть увагу на традиційне дерев’яне ліжко, щедро прикрашене вишитими подушками, та старовинну скриню. Тут же стоїть манекен у повному національному вбранні. Ми хочемо, щоб наша молодь бачила, яким був побут їхніх предків, і пишалася цим», – розповідає Марія Черня, показуючи на просторе приміщення, вкрите яскравими домотканими килимами з великими червоними квітами.
Окрім стилізованої «Каса маре», у Будинку культури облаштовано ще одне приміщення – окрему музейну кімнату, де зібрані автентичні знаряддя праці та предмети старовини.
«У цій кімнаті ми зберігаємо речі, які яскраво ілюструють повсякденний побут наших предків. Тут ми встановили справжній старовинний дерев’яний ткацький верстат, на якому колись працювали жінки в нашому селі. Поруч із ним розташоване ще одне старовинне ліжко — металеве, але так само дбайливо застелене вишитими покривалами та прикрашене мереживом», – додає художня керівниця Катерина Лунгу.
Проводячи нас кімнатою, вона звертає увагу на акуратні полички на стінах, де розставлені незвичні предмети.
«А це вироби із сусаку. Це спеціальний сорт гарбуза, який у давнину широко використовували в господарстві: його висушували і робили з нього різноманітні ємності. Але наша музейна кімната – це не лише старовинні речі, це ще й пам’ять про людей. Зверніть увагу на ці старі чорно-білі фотографії в рамках. На них зображені колишній директор Микола Дмитрович Чебану та його дружина, колишній художній керівник Марія Іванівна Чебану. Вони зараз на заслуженому відпочинку, віддавши нашому Будинку культури все своє життя, і для нас дуже важливо берегти пам’ять про їхню працю», – продовжує Катерина Лунгу, показуючи на розписані посудини та світлини колишніх колег.
Дбайливе ставлення до рідної культури помітне не лише в спеціально обладнаних кімнатах, а й у фойє, яке прикрашає яскрава фотозона.
«Цю фотозону ми підготували спеціально до Храмового свята, щоб людям було де зробити гарні знімки на пам’ять. Фоном слугує мозаїчне панно на стіні. Кожне загальносільське свято Будинок культури стає тим самим місцем, де збираються долинці від малого до великого. Люди спілкуються, фотографуються біля цих стендів, і це створює відчуття справжньої великої родини», — каже Катерина Лунгу, демонструючи дерев’яні стенди, на яких акуратно розвішані вишиті рушники з квітковими та виноградними орнаментами.
Окреме місце в сільському осередку культури займає бібліотека. Сьогодні вона – це не лише багатий книжковий фонд, який постійно поповнюється, а й справді живий, затишний простір для пізнання та творчості.
«Наша сільська бібліотека – це простір, де історія зустрічається із сучасністю. Ми оформили спеціальний стенд «Моє село на мапі України», де зібрали краєзнавчі матеріали та інформацію про Долинське. Але є в нас і особливе, святе місце, це стенд «Герої України», де розміщені фотографії воїнів з нашої Ренійської громади, які загинули на війні. Ми маємо щодня пам’ятати про них. Звісно, ми дбаємо і про різноманіття нашого фонду: для найменших читачів завжди працює виставка з яскравими новинками дитячої літератури, а ще у нас з’явилася література французькою мовою», – зазначає бібліотекарка Лідія Куля, проводячи нас поміж стелажів.
Окрім духовного розвитку, у Будинку культури дбають і про фізичне здоров’я. На першому поверсі функціонує просторий спортивний зал. Його приміщення укомплектоване всім необхідним: тут є важка боксерська груша, тренажери, штанги, гантелі та дзеркальна стіна для тренувань.
Усі ці локації виглядають дуже охайно. Марія Черня пояснює: працівники Будинку культури своїми силами підтримують порядок у всій великій будівлі та регулярно роблять косметичний ремонт, щоб заклад завжди залишався затишним і привітним для односельців.
Дбайливе ставлення до своїх традицій приносить плоди не лише для місцевих жителів. Останнім часом працівники Будинку культури роблять вагомий внесок у розкриття туристичного потенціалу Долинського. Заклад культури впевнено перетворюється на майданчик для прийому гостей з інших населених пунктів.
Яскравим прикладом цього став нещодавній візит до села туристичної групи «Клубу мандрівників вихідного дня» громадської організації «Наша спадщина-Рені». Колектив сільського БК не просто зустрів гостей, а організував для них масштабну краєзнавчу подорож.
Туристична програма розпочалася з відвідин місцевого храму та покладання квітів на Алеї слави в сільському парку, де вшанували пам’ять загиблих воїнів. Після цього біля Будинку культури на мандрівників чекав гарячий прийом із запальними молдавськими танцями від ансамблю «Ритми Бессарабії» та виступом вокального колективу «Бесмелуца».
Працівники БК виступили в ролі гідів, провівши екскурсантів етнографічними кімнатами, детально розповівши про обряди напередодні Трійці та влаштувавши знайомство з місцевою майстринею Аною Георгіу, чиї вишиті картини та килими викликали щире захоплення. Але на цьому сюрпризи не закінчилися: гостям влаштували квест-пошук легендарного «Анадольського скарбу» на природі за межами села, відпочинок біля старовинного колодязя та, звісно ж, традиційне частування бессарабськими стравами.
Ця подія, реалізована за активної участі працівників Будинку культури та за підтримки старости села Тетяни Дога, довела: Долинське має не лише багате минуле, а й величезні перспективи для розвитку зеленого та етнографічного туризму в громаді.
Інтернет-видання Бессарабії
