У Сараті ветерани російсько-української війни об’єдналися, щоб підтримувати побратимів, допомагати їм адаптуватися до цивільного життя та розвивати ветеранський спорт. Створена восени 2025 року громадська організація «Буджак – ветерани російсько-української війни» вже стала осередком спілкування та взаємодопомоги для захисників. Про її діяльність і плани на майбутнє журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з головою організації Ігорем Кривиденком.
Громадська організація «Буджак – ветерани російсько-української війни» утворилася в селищі Сарата Білгород-Дністровського району 1 жовтня 2025 року — у День захисників і захисниць України. Її очолив ветеран російсько-української війни Ігор Кривиденко, який був звільнений зі служби за станом здоров’я.
«Одного разу під час зустрічі з такими самими ветеранами-військовослужбовцями з нашого селища до мене прийшло розуміння, що необхідно створити осередок для ветеранів. У великих містах ветеранами більше опікуються, урізноманітнюють їхнє дозвілля, а в Сараті нічого такого немає», — розповідає пан Ігор.
За його словами, співпраця з місцевою владою дала результат: для діяльності організації було виділено приміщення, у якому за державний кошт були закуплені будівельні матеріали та необхідні меблі. Ремонтні роботи на безкоштовній основі провела бригада Германа Євтушенко.
Простір організації поділено на дві зони: адміністративну та зону «Кава з ветераном», призначену для спілкування, підтримки та психологічного розвантаження.
«Раніше я думав, що нам в організацію потрібен психолог, але ми неприбуткова організація і не можемо собі цього дозволити. Згодом зрозумів, що багато в чому ми справляємося самостійно. Жоден психолог не зрозуміє ветерана так, як його зрозуміє інший ветеран», — каже Ігор Кривиденко.
Особистий життєвий досвід дає йому особливе розуміння проблем ветеранів. Він є батьком українського захисника Максима Ігоревича Кривиденка, який загинув 9 вересня 2017 року в боях під Красногорівкою. Для Сарати він став першим військовослужбовцем, який віддав життя за Україну.
Шлях Максима розпочався ще під час Революції Гідності. Поїхавши влаштовуватися до Президентського полку, він став її учасником. Згодом брав участь у захисті Криму під час російської окупації півострова, потрапив у полон і був обміняний на російського офіцера. Після двомісячної реабілітації повернувся до служби.
«Коли прийшла звістка про загибель сина, але його тіло ще не доставили до Сарати, російські вороги почали писати мені в месенджер і надіслали фото загиблого сина з підписом: “Ну що, батя, приймай наш подарунок”. Таке нелюдське ставлення мене тоді дуже зачепило», — ділиться ветеран.
Попри інвалідність третьої групи, Ігор Кривиденко прагнув стати до лав захисників України ще після загибелі сина. Остаточне рішення він ухвалив 24 лютого 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення.
Спочатку він долучився до територіальної оборони Білгорода-Дністровського, але невдовзі вирішив перевестися до Третьої окремої штурмової бригади, у складі якої вирушив на Бахмутський напрямок. Там військовий провів майже рік.
«Звісно, Бахмут ми не втримали, тому що ворог не бере міста — він їх просто рівняє із землею. Але я щасливий від того, що ми стримали його і не дали можливості просунутися далі, хоч це й далося дуже важкою ціною», — говорить ветеран.
Продовжити службу він не зміг через важке поранення. Після повернення додому вирішив присвятити себе підтримці ветеранів, які також були змушені завершити військову службу за станом здоров’я.
Сьогодні ветеранський простір працює не лише для мешканців Сарати, а й для військовослужбовців з території всього колишнього Саратського району. Частими гостями також є ветерани з Арциза, які приїздять на зустрічі та заходи.
Так, нещодавно арцизькі ветерани взяли участь у воркшопі з адаптивного спорту для ветеранів, який відбувся на базі Саратського ліцею. Наразі послугами громадської організації на постійній основі користуються вже близько десяти ветеранів.
«Наш кабінет офіційно відкрився два тижні тому. Ми працюємо двічі на тиждень — у вівторок і четвер з 8:30 до 12:30 на громадських засадах. Також ведемо сторінку у Facebook, де висвітлюємо діяльність організації», — зазначає Ігор Кривиденко.
Разом із ним працюють ветерани Олександр Іожиця та Олександр Осика, а також дружини загиблих військовослужбовців з села Введенка Саратської громади, які займаються плетінням маскувальних сіток для Збройних сил України та планують відкрити відповідну локацію незабаром й у Сараті.
Одним з головних напрямків розвитку організації стане проєкт «Ветеранський спорт». Його мета — допомогти ветеранам з інвалідністю підтримувати фізичну форму, соціалізуватися та знаходити нові можливості для спілкування.
Для занять обрали кілька видів спорту, доступних для людей з різними фізичними можливостями: стрільбу з лука, бочче та піклбол — гру, що поєднує елементи тенісу, бадмінтону й настільного тенісу.
У майбутньому організація планує регулярно проводити виїзні тренування та зустрічі на природі. Водночас для реалізації проєктів потрібне фінансування, тому команда вже працює над залученням грантових коштів.
«Ми хочемо згуртувати ветеранів навколо спорту та спілкування. Це допомагає не замикатися в собі, підтримувати один одного і рухатися вперед», — підсумовує Ігор Кривиденко.
Інтернет-видання Бессарабії
