Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо мешканця міста Ізмаїл Ковальчука Володимира Петровича, який загинув від рук російських окупантів у вересні 2024 року.
Як повідомляє Державна прикордонна служба України, народився Володимир Петрович 7 листопада 1967 році у місті Новоград-Волинський (нині Звягель) Житомирської області. Згодом родина переїхала до села Стара Гута Баранівського району Житомирської області, де минуло дитинство та юність Володимира.
По закінченню Баранівської середньої школи, наслідуючи приклад свого дядька, Володимир Петрович вирішує пов’язати своє життя із військовою справою. Строкову службу проходив у Військово-морських силах колишнього СРСР.
Через деякий час для того аби здобути професійні знання, Володимир Петрович вступив до школи мічманів і прапорщиків Чорноморського флоту в Севастополі. Тут він успішно закінчив навчання та отримав звання мічмана.
У 1993 році чоловік переїхав до міста Ізмаїл. Тут він став інструктором навчального кабінету циклу зв’язку та радіотехнічних систем, передаючи знання молодим побратимам. Згодом військовий екстерном завершив навчання у Хмельницькому інституті Прикордонних військ України, здобувши звання лейтенанта.
В Ізмаїлі Володимир Петрович зустрів свою дружину Світлану, з якою виховував двох дітей. У 1994–1995 роках чоловік обіймав посаду заступника начальника прикордонної застави у селі Кубей.
Згодом офіцер разом з родиною переїхав до Криму. Усе життя захисник марив морем, тож радів можливості продовжити службу в морських підрозділах Прикордонних військ. Через деякий час за станом здоров’я чоловік звільнився у запас.
Після анексії Криму чоловік разом із родиною змушений був переїхати спочатку на Житомирщину, а згодом на Одещину, де родина почала будувати життя наново. Володимир Петрович здобув юридичну та управлінську освіту, працював у митниці, на ТЕЦ, а також завідував музеєм історії оборони Аджимушкайських каменоломень.
Маючи попередній багатий бойовий досвід, Володимир Петрович не зміг залишитися осторонь і 24 лютого 2022 року призвався за мобілізацією до лав Морської охорони Державної прикордонної служби України.
З перших днів капітан 2 рангу Ковальчук обійняв посаду помічника командира корабля Морської охорони. А через рік вже й сам очолив екіпаж. За сумлінне та професійне виконання бойових завдань військового поважало як командування, так й побратими, які надихалися його прикладом.
20 вересня 2024 року внаслідок ракетного удару ворога, до останнього залишаючись на бойовому посту, військовий отримав поранення несумісні із життям.
За зразкову службу капітан 2 рангу неодноразово був відзначений нагородами від командування, зокрема медалями «За сумлінну службу в Прикордонних військах України», «Захисник Вітчизни», «За мужність в охороні державного кордону», нагрудним знаком «Відмінний прикордонник», відзнакою Президента України «За оборону України», а також орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Інтернет-видання Бессарабії
