В останній день візиту родини Олівейра, пращури якої сто років тому, в жовтні 1925 року, залишили Острівне та навесні 1926-го прибули до нової домівки за океаном, у селі організували теплу зустріч із місцевими жителями та відсвяткували 100-річчя еміграції з Бессарабії до Бразилії. У будинку культури на їхню честь відбувся святковий концерт, а Петро Добрєв, який вже понад рік займається вивченням питання переселення болгар з Острівного до Бразилії, прочитав лекцію. Він нагадав про події столітньої давнини, які поєднали долі людей двох континентів. Про те, як проходив захід, журналістці інтернет-видання «Махала» розповів сам Петро Добрєв. Про те, як пройшов перший день перебування гостей в Ізмаїльському району та другий день Махала вже розповідала раніше.
У прагненні запам’ятати якомога більше деталей і відчути атмосферу рідної землі своїх пращурів, гість із Бразилії Ренато Олівейра вирішив розпочати останній день перебування в Острівному з прогулянки тією ж вулицею, де колись оселилися його бабуся та дідусь після одруження. Саме там він завершив подорож попереднього дня.
Хоча ця вулиця давно зникла з мапи села, а її колишні будинки розчинилися у часі, краєзнавцю Петру Добрєву вдалося встановити місце, де жив рідний брат дідуся пана Олівейра. Після короткої зупинки тут делегація вирушила на землі, які колись належали Гергі та Зоні Галєвим, — саме там вони вирощували виноград і працювали на своїй ниві.
Далі гості повернулися на сільське кладовище, щоб завершити справу, розпочату напередодні: поховати капелюх Гергі та хустку Зони Галєвих, що зберегли пам’ять про подружжя. Цього разу Їм разом із Петром вдалося знайти могилу рідного брата Зони Галєвої — Дмитра, батька баби Мані, у якої вони вже побували в гостях. Саме там і було вирішено поховати ці пам’ятні речі.
«Пан Ренато хотів повернути частинку своїх бабусі й дідуся на рідну землю, про повернення на яку вони мріяли відтоді, як залишили Бессарабію і вирушили за океан. Він власноруч викопав невелику символічну могилу, куди поклав капелюх і хустку, виконуючи таким чином свою місію», — розповів Петро Добрєв.
«Я наполіг, щоб ми здійснили обряд за православними традиціями, і хоча для бразильців це не властиво, пан Ренато охоче погодився — в пам’ять про своїх предків», — додав Петро Петрович.
Того ж дня на кладовищі пан Ренато несподівано зустрів ще одну свою троюрідну сестру, яка приїхала з Одеси, аби побачитися з бразильськими родичами. Вона показала могилу рідної сестри баби Зони — своєї бабусі, а також поховання прадідуся й прабабусі — Христини та Дмитра Бузіянів, батьків Зони Галєвої.
«На могилах пращурів пан Ренато був глибоко розчулений. Емоції переповнювали його — для нього це був надзвичайно важливий момент», — поділився Петро Добрєв.
Після відвідин кладовища делегація вирушила до річки Кіргиж-Китай, де родина Галєвих займалася городництвом. Нажаль ріка сьогодні вже не нагадує ту повноводну артерію, якою вона була ще 100 років тому. Нині вона перетворилася на пересохле русло через зміну кліматичних умов та втручання людини у її природний баланс за радянських часів.
Далі гості відвідали 91-річного Миколу Петровича Добрєва. Як з’ясувалося, його мати теж емігрувала до Бразилії на тому самому кораблі, що й родина Галєвих. У списках пасажирів її ім’я стояло поруч із прізвищами їхніх предків, що свідчить про те, що у подорожі сім’ї трималися разом.
Завершенням останнього дня перебування родини Олівейра стало знайомство з мешканцями села в будинку культури Острівного. За словами Петра Добрєва, зала була переповнена — практично всі жителі прийшли, щоб стати свідками цієї історичної події.
«Для багатьох присутніх ця зустріч мала особливе значення, адже у них теж є рідня, яка колись виїхала до Бразилії», — розповів краєзнавець.
На початку зустрічі Петро Петрович провів лекцію про переселення мешканців Острівного до Бразилії сто років тому, супроводжуючи розповідь історичними документами та фотографіями. Потім слово надали односельцям, чиї родини також були пов’язані з тією хвилею еміграції.
«Директорка місцевого ліцею поділилася родинною трагічною історією про те, що її бабуся залишилася в Острівному, тоді як решта сім’ї поїхала за океан. Інші мешканці згадували, що їхні батьки побували в Бразилії й повернулися, а одна жінка розповіла, що її родич відкрив там шоколадну фабрику», — розповів дослідник.
Почесними гостями зустрічі стали дослідники з села Делень — Афанасій Гайдаржи та Дмитро Глуган, які також вивчають історію переселення своїх земляків до Бразилії.
Промова Ренато Олівейра зі сцени зворушила присутніх до сліз. Коли він сказав, що, ступивши на бессарабську землю, відчув себе справжнім болгарином, у залі запанувала тиша. Символічно, що для виступу він одягнув справжню болгарську вишиванку.
Святкову атмосферу доповнили концертні виступи колективів із Катлабугу та Кирничок, які виконали українські й болгарські народні танці та пісні. Після концертної програми була влаштована вечеря для всіх родичів та учасників святкування 100-річчя еміграції до Бразилії.
«Хочеться відмітити, що родина Олівейра приїхала до Острівного саме в жовтні, коли виповнюється 100 років від початку еміграції з Бессарабії до Бразилії, щоб відзначити цю подію разом із мешканцями села. Після трьох насичених днів гості були втомлені фізично, але духовно знаходилися на великому підйомі», — підсумував Петро Добрєв.
За його словами, жителі Острівного прийняли бразильців як рідних, адже після зустрічі всі хотіли з ними обійнятися, сфотографуватися й просто подякувати за цю подію.
Фото: Деніслав Стойчев, Міхаела Аройо, республіка Болгарія
Інтернет-видання Бессарабії
