Ренійська громада вважається зоною ризикованого землеробства: часті посухи впливають на врожайність сільгоспкультур і нерідко призводять до збитків. У недалекому минулому ця проблема вирішувалася за рахунок потужної системи зрошення, витрати на утримання якої брала держава. Після розформування колгоспів і радгоспів багато було зруйновано або розкрадено, а системи, що залишилися, вимагають відновлення. Сьогодні аграрії змушені шукати вихід самостійно. Одним з інструментів стало створення кооперативів водокористувачів. Як саме це працює і що вже вдалося зробити на прикладі одного із сіл – Котловини, журналісту «Махали» розповів керівник товариства водокористувачів «Іскра», депутат Ренійської міської ради Іван Кобзаренко.
«Без зрошення сьогодні дуже тяжко. Держава, враховуючи війну та обмежені ресурси, не має можливості повноцінно фінансувати сільське господарство. Тому і було ухвалено закон про створення кооперативів водокористувачів. 6 травня 2022 року Президент підписав Закон № 2079-IX «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель», який Верховна Рада ухвалила у лютому того ж року. Із цього моменту в Україні вперше з’явилася нова форма управління меліоративними системами – організація водокористувачів. Завдання таких кооперативів – об’єднуватись, знаходити спонсорів, вкладати власні кошти та відновлювати те, що колись було збудовано», – зазначив Іван Степанович.
За його словами, у селі Котловина такий кооператив створили наприкінці минулого року.
«Ми зареєстрували його у податковій, провели інвентаризацію земель та зрошувальних систем. Отримали кадастровий номер та звернулися до Держрибагентства, щоб створити комісію з передачі основних засобів на баланс кооперативу. Документи перевірили, знайшли помилки, ми їх виправили. Зараз розраховуємо, що комісія таки запрацює. Річ у тому, що спочатку система проєектувалась як насосна, з окремим насосом для зрошення земель, що належать до села Плавні, але потім, коли в Котловині ще існував колишній радгосп – ВАТ «Перемога», труби прибрали. І ось такі помилки ми зараз виявляємо під час інвентаризації», – пояснив фермер.
Творцями кооперативу стали місцеві аграрії. Але, як зазначив Кобзаренко, увійшли до нього поки не всі.
«Так, кооператив створили фермери Котловини, але лише дві організації зареєструвалися у ньому офіційно. Інші, можливо, не розуміють суті чи не хочуть розуміти, бо, напевно, їм так вигідніше. Але двері відчинені, будь-хто може приєднатися. Суть проста: кооператив отримує право керувати зрошувальними системами, шукати гроші та організовувати полив. Раніше це робило управління водного господарства, але в них грошей вистачає лише на зарплати, а на солярку електроди практично нічого не залишається. Я вже не говорю про реконструкцію насосних – це дуже великі витрати! У них, звичайно, з’явився екскаватор, який дозволяє оперативніше усувати аварії. Але все одно є проблеми: світло відключать, то насоси не включають вчасно, дуже часто з’являються пориви магістральних труб через фізичне зношування, а на усунення йде кілька днів. Минулого року у моєму господарстві через відсутність вологи згоріло 80 гектарів кукурудзи. Збитки склали шість мільйонів гривень», – розповів фермер.
За його словами, головна мета кооперативу – відновити систему поливу, яка існувала ще за радянських часів.
«Тоді полив було налагоджено. Нині все залежить від сумлінності окремих працівників БУОСу. Є такі, що намагаються, але є й ті, хто шукає будь-яку причину, щоб не вмикати насос, звалюючи на старість обладнання. Тому ми хочемо взяти процес у свої руки. Адже поки земля без поливу, то прибутку немає, а робота на «богарі» для фермера – це збитковий бізнес. А сенс бізнесу, як відомо, полягає у тому, щоб приносити дохід. Ось, наприклад, на краплинному зрошенні в мене виноградники. Вони дають гарний урожай та прибуток. Це реально рятує», – наголосив він.
За словами Кобзаренка, кооператив уже встиг просунутися в інвентаризації та з багатьох інших питань.
«Ще наприкінці 2022 року була нарада у міського голови Ігоря Плєхова. Ми дивилися ще радянську карту зрошувальних систем. Були присутніми юрист міськвиконкому Олександр Самбурський, депутат міськради В’ячеслав Яманді з Котловини, колишній сільський голова Нагірного Микола Проданов та нинішній староста цього села Олександр Загорський та начальник відділу з комунальної власності Юлія Мартинова. Я навіть написав заяву про створення комісії для передачі труб на баланс кооперативу. І ми вже багато зробили: відновили частину гідрантів, купили фрегат, розпочали полив. Сьогодні, наприклад, коли ми з вами розмовляємо, досі не було світла. І ось його дали і, як то кажуть, процес пішов. Але якщо кооператив раптом розформується, то всі вкладені кошти залишаться державі. Такі правила. Тому вступники повинні розуміти: працювати потрібно легально, платити внески, дотримуватись лімітів. Ти не маєш права цю воду «розтягувати» до нескінченності, тож ліміти скрізь є. Тому що рівень води на озерах падає. Я ось їхав до Ізмаїла, дивився на озеро і бачив це на власні очі. Жах, що діється. Не тільки в нас, але в багатьох місцях я бачив такі речі. Чи повернеться рівень води, я не знаю», – журиться Іван Степанович.
Аграрій також розповів, що наразі з’являються нові технології, а саме мобільні насосні станції.
«Раніше були лише стаціонарні, зараз є мобільні – на плотах, які заходять углиб та беруть воду. Для них навіть не потрібно оформлювати спецводокористування. Це полегшує роботу. Держава сама підштовхує відходити від старих систем», – додав фермер.
Однак, як наголосив Іван Степанович, саме створення кооперативу не стало миттєвим вирішенням усіх проблем.
«Фермери і раніше багато робили власним коштом. На нашій насосній станції зараз 6 насосів, з них три насоси поставлені фермерами власним коштом. Я, наприклад, за власні гроші простягнув магістральну лінію на виноградники і передав насос на баланс Болградського управління. Інший наш сільський фермер зробив труби та насос, третій – поставив насос на 200 кубів замість згорілого на 400. Тобто ми вкладалися ще до ухвалення закону. Різниця в тому, що тепер це робитиметься офіційно, в рамках кооперативу», – сказав він.
Звичайно, Іван Степанович не міг не сказати і про економічний ефект поливу.
«Ось приклад: на одному полі ми поливали ячмінь, отримали 54 центнери з гектара. А поряд без поливу – 25 ц/га. Різниця відчутна: завдяки поливу показники врожайності стали вдвічі більшими. Звісно, полив коштує дорого. Вода наразі коштує 10 гривень за куб. Минулого року я витратив два мільйони на електрику та послуги з перекачування, цього вже півтора мільйона. Думаю, до кінця року вийде мільйон. Але це окупається. Так, це дорого, але без цього взагалі ніяк», – резюмував він.
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ. Як бачимо, створення кооперативу водокористувачів у Котловині – це спроба місцевих фермерів взяти на себе відповідальність за майбутнє своїх земель. Так, попереду ще чимало проблем і витрат, але їхній приклад показує: коли поєднуються зусилля, навіть в умовах війни можна знаходити можливості для збереження врожаю та розвитку сільськогосподарського виробництва на перспективу.
Фото надані Іваном Кобзаренком.
Інтернет-видання Бессарабії
