Нещодавно у соціальній мережі Facebook, у групі «Кілія – найдавніше місто України», кілійський краєзнавець Олег Курносов, який з дитинства захоплюється історією рідного краю та археологією, розповів про цікаву археологічну знахідку. Йдеться про колодязь XIII–XIV століть, часів, коли Кілія перебувала під владою Золотої Орди та генуезької факторії «Лікостомо». Колодязь був виявлений в 2015 році абсолютно випадково. Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з паном Олегом та дізналася подробиці цього відкриття.
Як розповів місцевий краєзнавець Олег Курносов, історичну знахідку було зроблено ще у 2015 році під час прокладання водогінної системи на перехресті вулиць Татарбунарська та Миру в місті Кілія. Екскаватор рив траншею та на глибині близько двох метрів випадково ковшем зачепив кам’яну споруду.
«Екскаваторник одразу зупинив роботу та викликав начальника. Коли вони уважніше оглянули знахідку, стало зрозуміло, що йдеться про старовинну кам’яну конструкцію. Згодом з’ясувалося, що це наклад колодязя часів Золотої орди», – розповів краєзнавець.
На думку пана Олега, ця знахідка підтверджує, що під товстим шаром ґрунту саме в цій частині міста зберігаються залишки стародавньої Кілії. Він також звертає увагу на символічність сучасної назви вулиці Татарбунарська, де було зроблено відкриття: у перекладі з тюркської «бунар» означає «джерело», «криниця», «колодязь».
Крім того, за старовинними документами та картами, неподалік колись розташовувалася велика соборна мечеть, яка до нашого часу не збереглася. Після випадкової знахідки на місце прибули місцеві археологи-аматори, які розпочали розкопки виявленого артефакту.
«Згодом я спілкувався з хлопцями, аби дізнатися деталі розкопок і описати їх у своєму щоденнику. Вони розповіли, що під час робіт траплялися елементи старовинної кераміки, кістки та монети. А коли на глибині близько двох метрів у середині колодязя пішла вода, то розкопки довелося припинити», – розповів краєзнавець Олег Курносов.
Після цього було вирішено запросити професійних археологів з Одеси. Дослідивши територію навколо колодязя, вони виявили ще одну знахідку — казан, який, ймовірно, відносився вже до Османського, а не золотоординського періоду історії Кілії. Фахівці описали всі артефакти, знайдені під час розкопок, а письмовий висновок передали на зберігання до Кілійського історико-краєзнавчого музею. Тоді професійні археологи зробили припущення, що цей колодязь належить до періоду Османської імперії.
Проте сам Олег Курносов, перечитавши матеріали й детально оглянувши його, дійшов висновку, що офіційне датування може бути неповним. На його думку, ця споруда належить не лише до османського періоду, а має значно давніше походження. Форма обрамлення колодязя у вигляді шестипелюсткової квітки збігається з символом, що зустрічається на монетах хана Джанібека середини XIV століття. Це свідчить про золотоординський, а точніше татарський період у його історії.
«Османам цей колодязь дістався у спадок, а зведений він ще у XIII–XIV століттях, коли Кілія перебувала під впливом ханів і розквітала разом із генуезькими замками у Кафі та в нашому місті», – пояснив краєзнавець.
За словами пана Олега, розкопаний колодязь міг стати основою для створення унікального туристичного об’єкта. Краєзнавець запропонував облаштувати на цьому місці міні-музей східної культури просто неба та звернувся з відповідним проєктом до міської адміністрації. Серед ідей була й реконструкція колодязя у вигляді невеликого гроту з куполом у тюркському стилі, щоб відтворити атмосферу XIII–XIV століть. У середині можна було б розмістити міні-музей тюркської культури, якої досі немає в Кілії, і таким чином відкрити нову сторінку у збереженні культурної спадщини півдня України.
Олег Курносов підготував ескізи й креслення майбутньої реконструкції, зібрав підписи небайдужих людей, а також отримав дозвіл міської влади.
«У міськраді мій проєкт схвалили, залишалося знайти лише спонсорів. Але мешканці вулиць, де було знайдено колодязь, виступили проти. На жаль, вони засипали його землею, і тепер невідомо, чи матиму я ще шанс реалізувати колись мій задум», – з розпачем поділився краєзнавець.
За словами пана Олега, інтерес до збереження пам’ятки проявив і уродженець міста Татарбунари Ігор Плохой, нині капелан ЗСУ і депутат Вилківської міської ради. Він приїжджав до Кілії та намагався переконати мешканців вулиць Татарбунарської та Миру не нищити історичну спадщину. Однак йому також не вдалося змінити їхню позицію.
Краєзнавець розповів про унікальні особливості виявленого колодязя. Його верхівка мала форму шестипелюсткової квітки. Наклад і внутрішня кладка до води були виконані з каменю надзвичайно твердих порід, який у нашій місцевості не зустрічається і, ймовірно, завозився до Кілійського порту здалека на кораблях.
«Якщо подивитися на монети періоду хана Джанібека другої половини XIV століття, то на них зображений саме цей символ – шестипелюсткова квітка (ймовірно тюльпан), форма якої повторює верхня частина накладу колодязя знайденого в Кілії. Це головний доказ того, що колодязь належить саме до цього періоду», – зазначив Олег Курносов.
За його словами, подібні колодязі були поширені також і на території Криму (Бахчисарай, Судак, Кафа) за часів Кримського ханства у ХІІІ–ХV століттях, що теж свідчить про їхнє тюркське походження.
Інтернет-видання Бессарабії
