Село Владичень Болградської громади відзначило 222-річчя з дня заснування. Під час святкових заходів біля ліцею урочисто відкрили меморіальні дошки трьом захисникам України, які загинули на війні. Про це повідомляє Махала з місця події.
Урочистий захід розпочався з Державного Гімну України та хвилини мовчання — в пам’ять про всіх жертв російсько-української війни. В ньому взяли участь рідні загиблих, представники місцевої влади, вчителі та учні ліцею та небайдужі жителі Владичені. Право зняти прапори з меморіальних дошок були надані батькам та родичам загиблих воїнів. Після цього присутні поклали квіти до дошок.
Відтепер на Алеї слави у селі Владичень є три меморіальні дошки на честь Сайтарли Івана, Булгару Валентина та Кожуріна Віктора.
“Нехай ці меморіальні дошки щодня нагадуватимуть кожному, хто проходить повз, якою надвисокою ціною виборюється наш ранок. Наш обовʼязок – памʼятати, допомагати армії та гідним їхньої жертви. Вічна памʼять і слава нашим полеглим воїнам-захисникам. Вони назавжди в наших серцях”, – зазначила під час промови староста Владиченського старостинського округу Марія Ігнатова.
Кожурін Віктор народився 21 грудня 1991 року у Болграді, де проживав до досягнення шкільного віку. Потім за сімейними обставинами переїхав разом з родиною до Миколаєва, здобув освіту технолога легкої харчової промисловості. Після проходження строкової служби у лавах ЗСУ (смт Десна Чернігівської обл.) Віктор у 2013 році підписав контракт з 79 десантно-штурмовою бригадою, а після початку війни на сході країни відправився на Донеччину.
Віктор загинув 20 січня 2015 року. Цього трагічного дня група військовослужбовців 79 десантно-штурмової бригади поверталася після успішного виконання бойового завдання з розмінування проходу в аеропорт міста Донецьк до розташування своєї частини в селищі Водяне (2,5 км від злітної смуги). Група потрапила під обстріл супротивника із РСЗВ «Град». Десантники сховалися у руїнах, проте через обстріл частина бетонної стіни обрушилася і вбила собою двох бійців, в тому числі й старшого сапера інженерно-саперної роти Віктора Кожуріна. Похований воїн у селі Владичень.
Сайтарли Іван народився 6 листопада 1993 року. Більшість життя прожив у рідному селі, добре навчався в школі, обожнював волейбол і грав у складі місцевої команди. Після початку бойових дій на сході України у листопаді 2014 року долучився до лав захисників. Іван понад три роки провів в армії, захищав Донецьку та Луганську області, звільняв Маріуполь. За цей час кілька разів був поранений. У 2018 році захисник повернувся до цивільного життя і втілив свою дитячу мрію в реальність – став працювати водолазом на одному з підприємств у Миколаєві. Але після початку повномасштабного вторгнення знову добровільно долучився до лав 123-ї бригади територіальної оборони ЗСУ. Воїн загинув 21 червня 2023 року. Під час виконання бойового завдання до човна, де він перебував з побратимами, потрапив ворожий снаряд. Похований у рідному селі.
Булгару Валентин народився 1 листопада 1981 року у селі Владичень. Більшу частину життя провів тут, здобув освіту у місцевому ліцеї. За життя встиг створити люблячу сімʼю, був надійним чоловіком та батьком двох дітей. Безпосередньо під час повномасштабного вторгнення чоловік мобілізувався до лав ЗСУ і виконував свій військовий обов’язок у складі механізованого підрозділу. Понад два роки воїн здійснював бойові виходи й виконував завдання на найзапекліших ділянках фронту, зокрема й Донецькому. У серпні 2024 року зв’язок із ним зник і майже рік Валентин вважався безвісти зниклим воїном. Однак вже у травні 2025 року вдалося офіційно підтвердили його загибель. Як з’ясувалося, військовослужбовець загинув 27 серпня 2024 року в ході виконання чергового бойового завдання поблизу села Карлівка Покровського району Донецької області. Похований у рідному селі.
Інтернет-видання Бессарабії
