9 червня місто Рені прощалося зі своїм захисником – молодим десантником Олександром Бартковським, який віддав життя за свободу та незалежність України. Напередодні вдень громада зустрічала свого воїна: машина з тілом загиблого захисника проїхала вулицями Степана Чобану, Вознесенською та Соборною до міського моргу. Містяни виходили на вулиці, аби схилити голови перед молодим хлопцем, який повернувся додому на щиті. На прощанні з загиблим захисником побував журналіст інтернет-видання «Махала».
Прощання с Олександром розпочалося вранці. Від міського моргу жалобний кортеж вирушив до рідного дому Олександра на вулиці Соборній, де підтримати згорьовану родину з полеглого воїна прийшли друзі, побратими, сусіди та просто небайдужі жителі міста.
Після прощання на рідному подвір’ї траурна процесія рушила далі. Кортеж із труною, вкритою квітами та вінками, у супроводі державних стягів і прапорів військового підрозділу попрямував вулицями Кишинівською, Степана Чобану та Вознесенською до площі Свободи. Уздовж усього цього маршруту люди утворювали довгі живі коридори. Ренійці виходили з домівок і ставали на коліна, а ті, хто в цей момент їхав, зупиняли свої машини.
Особливо щемливим моментом стало наближення траурної процесії до площі Свободи. Тут живий коридор підхопили учні та педагоги Ренійського ліцею №2, який знаходиться неподалік, через дорогу від собору. Діти й дорослі вийшли назустріч кортежу із синьо-жовтими прапорами та в глибокій тиші опустилися на коліна, аби віддати останню шану нашому захиснику, який пожертвував собою заради нашого мирного майбутнього.
Опівдні загальноміське прощання та чин відспівування відбулися у Свято-Вознесенському соборі. Під склепіннями храму зібралися найрідніші: молода дружина, для якої ця втрата стала невимовним болем, сім’я, друзі та побратими. Тиша в церкві переривалася лише молитвами священнослужителів – Благочинного Ренійського округу архімандрита Петра (Марку), настоятеля собору отця Георгія (Томай) та інших, які проводили заупокійне богослужіння над закритою труною.
Після церемонії прощання в соборі траурний кортеж рушив у свою останню путь – повз першу школу, вулицею Портовою на міське кладовище. Свій вічний спочинок Олександр знайшов на Алеї слави, поряд з іншими воїнами-земляками, які стали на захист нашої держави.
Нагадаємо, Олександру Бартковському на позивний «Моряк» назавжди залишився 21 рік. Він служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді та загинув 11 лютого під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині. Нещодавно дружина загиблого захисника розповіла інтернет-виданню «Махала» в ексклюзивному інтервʼю про справжній, не показний патріотизм, безмежну любов до своєї родини, захоплення парусним спортом та мрії, яким не судилося здійснитися. Статтю можна прочитати за посиланням.
Інтернет-видання Бессарабії
