Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця села Нагірне Ізмаїльського району Романова Андрія Юрійовича, який загинув від рук російських окупантів у лютому 2025 року.
Як повідомляє Ренійська міська територіальна громада, народився Андрій 4 лютого 1980 року у селі Нагірне в багатодітній родині. У свій час навчався у місцевій школі.
Як раніше писало наше видання, чоловік поїхав вчитися до Ізмаїла на електрозварювальника. По закінченню навчання повернувся до рідного села, працюючи за фахом. Згодом Андрія призвали на строкову військову службу. Повернувшись до цивільного життя, знов повернувся до роботи за спеціальністю.
Через деякий час чоловік вирішив пов’язати своє життя із військовою справою, тож у 2001 році він став кадровим прикордонником. Був учасником АТО та ООС, разом із побратимами боронив Херсонщину, кордон із Кримом у районі Чонгару.
Початок повномасштабного вторгнення застав майстра-сержанта Державної прикордонної служби України вже безпосередньо на місці служби. Тоді воїн виконував бойові завдання спочатку на Сумському, а згодом на Курському напрямку.
За сумлінне виконання військового обов’язку військового неодноразово було нагороджено командуванням, серед них відомча медаль за 20 років служби, а також відзнаки «За мужність» та орден Богдана Хмельницького.
7 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Свердликове Курської області російської федерації, воїн загинув. Проте ще тривалий час вважався безвісті зниклим.
Після обміну тілами та процедури впізнання лише 2 червня 2026 року родина захисника отримала офіційне підтвердження його загибелі.
Вдома у військовослужбовця залишилась дружина, син, донька та дві сестри. 13 червня у рідному селі воїна провели в останню путь та поховали на місцевому кладовищі.
Інтернет-видання Бессарабії
