Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо мешканця міста Болград Нехай Олександра Володимировича, який загинув від рук російських окупантів у липні 2014 року.
Як повідомляє платформа “Книга пам’яті полеглих за Україну”, народився Олександр Володимирович 4 січня 1976 року в селі Сухоліси Білоцерківського району. Після закінчення дев’яти класів Сухоліської загальноосвітньої школи, чоловік поїхав до Білої Церкви, де вступив до Білоцерківського техніко-економічного коледжу.
У коледжі здобув спеціальність «технолог холодильних установок». Згодом отримавши повістку з Білоцерківського військкомату, був направлений проходити строкову військову службу у місті Болград, у 45-й аеромобільній бригаді.
Через деякий час Олександр Володимирович повернувся до рідного села. У цивільному житті створив сім’ю, одружився, а найбільшою радістю для нього стало народження сина.
У жовтні 2000 року чоловік підписав контракт і став сержантом Білоцерківського зенітно-ракетного полку, який на той час входив до складу 72-ї окремої механізованої дивізії. Невдовзі військовий звернувся до командування з проханням направити його до миротворчого контингенту ООН у Лівані.
Майже десять років свого життя воїн присвятив миротворчій діяльності. Як сапер у складі миротворчих контингентів місій ООН служив у Лівані, Сьєрра-Леоне та Косові.
У травні 2012 року, завершивши участь у миротворчих місіях, Олександр Володимирович повернувся до України. Він продовжив службу у 72-й окремій механізованій бригаді, де обійняв посаду головного сержанта роти інженерно-технічного забезпечення.
А вже у 2014 році його досвід сапера знадобився безпосередньо для оборони України. Після початку російської агресії 72-га окрема механізована бригада була піднята за тривогою 8 березня 2014 року.
Її військовослужбовці стали на захист держави на Кримському напрямку, Донеччині та Луганщині. Підрозділи бригади виконували бойові завдання поблизу Маріуполя та Волновахи, прикривали державний кордон у районах Степанівки, Дмитрівки, Вознесенівки, Ізвариного та Старобешевого.
Тоді захисник служив у підрозділі інженерно-технічного забезпечення. 14 липня 2014 року Олександр разом із побратимами отримав завдання перевірити дорогу в районі села Дібрівка Шахтарського району Донецької області.
Під час виконання завдання стався потужний вибух — спрацювала керована міна. Внаслідок цього воїн загинув. Згодом військового поховали у рідному селі Сухоліси.
За мужність і самовідданість під час захисту України Указом Президента України №747/2014 від 29 вересня 2014 року старшого сержанта Олександра Нехая посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
14 жовтня 2014 року захиснику присвоїли звання «Почесний громадянин міста Біла Церква». У 2017 році його ім’я посмертно внесли до Книги почесних громадян Білоцерківського району «Золотий фонд району». А 5 грудня 2014 року у Сухолісах на будівлі школи, де навчався Олександр Володимирович, відкрили меморіальну дошку на його честь.
Інтернет-видання Бессарабії
