Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо мешканця села Шабо Білгород-Дністровського району Мосьпан Віталія Олексійовича, який загинув від рук російських окупантів у червні 2014 році.
Як повідомляє Книга Памʼяті полеглих за Україну, народився Віталій Олексійович 7 серпня 1976 року у місті Кам’янське (Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області. Тут разом із старшим братом Романом та батьками жив до 6 років.
7 років родина прожила у Республіці Комі, де Віталій вперше відкрив для себе любов до природи та тварин — пристрасть, яка супроводжувала його протягом усього життя. Повернувшись до рідного міста, Віталій навчався у школі №42, а згодом — у Дніпродзержинському індустріальному технікумі, де здобув фах техніка-механіка.
З юних років чоловік захоплювався спортом та мріяв про службу у Військово-повітряних силах. Тому одразу після навчання у технікумі пройшов строкову службу, спочатку у залізничних військах, однак згодом домігшись переведення до Військово-десантних військ. Під час служби намагався якомога більше навчатися, тому встиг здійснити кілька парашутних стрибків та демобілізувавшись отримати звання молодшого сержанта.
У мирному житті Віталій Олексійович опанував професію дизайнера комп’ютерної графіки та працював у сфері реклами. Одружився, виховував двох діток. Якийсь час, разом із родиною, мешкав у селі Шабо Білгород-Дністровського району.
Коли почалася Революція гідності, Віталій Мосьпан працював у Дніпропетровській філії кондитерської фабрики «Житомирські ласощі». На початку 2014 року чоловік поїхав у відрядження до Києва, саме тоді на власні очі побачивши події на Майдані. Як згадує батько загиблого, саме цей момент став переломним, і Віталій разом з друзями почав їздити до Києва, підтримуючи активістів.
Саме там він та ще п’ятеро його друзів вирішили піти на фронт, щоб захищати Україну, заздалегідь купивши собі необхідне військове спорядження. У рідному місті Віталій став одним з організаторів Автомайдану спрямованого на заклик людей встати на захист рідної країни.
23 березня 2014 року чоловік разом із товаришами був зарахований до 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади та після підготовки вирушив у Донецьку область.
У складі підрозділу Віталій брав участь у боях у районах Слов’янська та Лиману. Виконував завдання стрільця-помічника гранатометника. Попри отриману травму ноги на блокпосту поблизу Довгенького, від госпіталізації відмовився та продовжив службу поруч із побратимами.
19 червня 2014 року під час операції зі знищення укріплень бойовиків поблизу селища Ямпіль Віталій вів вогонь з ПКМ із броні БМД, адже через пошкоджену ногу йому було важко пересуватися. У момент активного бою поряд вибухнула міна, уламок якої смертельно поранив захисника у голову. Того дня разом із Віталієм загинули ще п’ятеро військовослужбовців 25-ї бригади.
Воїна поховали на Алеї слави у рідному місті. За гідне та професійне виконання своїх військових обов’язків військового посмертно нагородили відзнакою міністра оборони України «За воїнську доблесть», орденом «За мужність» III ступеня та пам’ятною відзнакою міського голови «Захисник України».
У 2016 році на перехресті доріг селища Ямпіль відкрили пам’ятний знак полеглим українським воїнам — визволителям Лиманщини. Серед імен, викарбуваних на постаменті, — ім’я Віталія Мосьпана. Також його пам’ять увічнили 14 березня 2024 року в селі Шабо Білгород-Дністровського району, де на Алеї Слави встановлено банер на його честь.
Інтернет-видання Бессарабії
