Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо мешканця міста Ізмаїл Антонова Михайла, який загинув від рук російських окупантів у березні 2022 року.
Як повідомляє платформа “Меморіал Героїв”, народився Михайло 21 листопада 1995 року в Донецьку. Згодом разом із родиною переїхав мешкати до Маріуполю. З дитинства Михайло мріяв про море, тому після закінчення школи №26 вступив до морського ліцею, де здобув професію моториста.
Згодом переїхав до Ізмаїлу, де продовжив навчання у Ізмаїльському навчально-тренувальному загоні Морської охорони ДПСУ за фахом «моторист (машиніст) 1 класу». Також у місті пройшов підготовку командирів малих моторних човнів у навчальному центрі Морської охорони. Декілька років Михайло працював у цивільному флоті.
Через деякий час хлопець вирішив підписати контракт із 23-м загоном морської охорони. Був мотористом на малому катері проєкту «Калкан», проте згодом став командиром малого катера Морської охорони BG-22. Серед побратимів отримав позивний “Майкл”.
У цивільному житті Михайло встиг створити й власну родину, одружившись з коханою дівчиною — Юлією. Був дуже турботливим чоловіком, з особливим почуттям гумору, що завжди міг підтримати у складну хвилину.
Від початку повномасштабного вторгнення головний корабельний старшина разом із побратимами брав участь у запеклих боях за Маріуполь.
Проте вже 29 березня позицію, на якій знаходився військовий, розстріляли із танка, тоді воїн отримав важкі осколкові поранення та був евакуйований до польового шпиталю на заводі «Азовсталь».
31 березня захисника намагалися евакуювати до Дніпра гелікоптером, проте як виявилося згодом борт так і не дістався міста — зв’язок із ним було втрачено. Тільки через тривалий час та проведення ДНК-експертизи, вдалося встановити, що гелікоптер був збитий ворогом. А сам Михайло загинув внаслідок авіатрощі під час евакуації.
За сумлінне та професійне виконання бойових завдань Михайло був нагороджений відзнакою «За участь в антитерористичній операції», та вже посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
30 липня 2024 року воїна поховали на Центральному кладовищі в селі Білогородка на Київщині. Вдома у військовослужбовця залишилися дружина, батько та сестра.
Інтернет-видання Бессарабії
