Щоранку о 09:00 в Україні оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Кожен ранок ми згадуємо всіх загиблих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Сьогодні згадуємо уродженця міста Ізмаїл Мітрова Миколу Геннадійовича, який загинув від рук російських окупантів у вересні 2024 року.
Як повідомляє міський голова міста Ізмаїл Андрій Абрамченко, народився Микола 13 січня 2000 року у місті Ізмаїл. Спочатку навчався у місцевій загальноосвітній школі № 11, а закінчував навчання у школі № 4. Згодом здобув фах автомеханіка в місцевому сільськогосподарському технікумі.
Хлопець любив розбирати і ремонтувати автомобілі, мотоцикли та мопеди, мріяв придбати сучасний автомобіль. Не боявся братися за будь-яку роботу, мав золоті руки та часто допомагав батькові у будівництві.
Після закінчення навчання Микола вирішив пов’язати своє життя із військовою справою. Військову присягу склав у Львові, а вже через пів року підписав контракт і продовжив службу в бойовому підрозділі Національної гвардії України.
Був сержантом, механіком-водієм евакуаційного відділення взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки 1-го батальйону оперативного призначення Національної гвардії України, 4-ої бригади оперативного призначення. Серед побратимів отримав позивний «Одіссей».
Повномасштабне вторгнення застало військового вже безпосередньо на місці служби. Воїн брав участь у боях за Гостомель, Авдіївку, Бахмут та на інших найгарячіших напрямках фронту. За службу він неодноразово отримував поранення та контузії, проте щоразу повертався у стрій.
За згадкою матері, хлопець завжди казав: «Мамо, це моя робота. Я не бачу себе без армії. Моє місце — поруч із побратимами».
У цивільному житті Микола мав власну родину. У 2024 році він став батьком донечки.
21 вересня 2024 року в ході виконання чергового бойового завдання в районі населеного пункту Водяне Покровського району Донецької області, внаслідок ворожого штурму позицій підрозділу, захисник загинув. Проте ще тривалий час вважався безвісті зниклим, що давало надію рідним на його повернення.
Проте вже влітку 2026 року гірка звістка підтвердилась. 16 липня воїна змогли провести в останню путь та поховати на Алеї Слави нового кладовища міста Ізмаїл.
Інтернет-видання Бессарабії
