6 грудня Україна відзначає День Збройних сил – державне свято, встановлене Верховною Радою у 1993 році на честь українського війська. Дату обрали невипадково: саме 6 грудня 1991 року був ухвалений Закон “Про Збройні Сили України”, який став точкою відліку новітньої історії армії. Історію свята розповість Махала з посиланням на РБК-Україна.
Свято також збігається з початком Першого зимового походу Армії УНР та з Днем святого Миколая – після переходу українських церков у 2023 році на новоюліанський і григоріанський календарі.
Відповідно до Конституції, саме на Збройні сили покладено оборону держави, захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Армія стримує збройну агресію Росії, охороняє повітряний та підводний простір у межах територіального моря, бере участь у боротьбі з тероризмом та забезпечує національну безпеку.
Підрозділи ЗСУ можуть залучатися до:
Збройні сили України складаються з органів військового управління, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, навчальних підрозділів та установ. На чолі війська стоїть головнокомандувач – генерал Олександр Сирський.
Види ЗСУ:
Окремі роди сил:
Окремі роди військ:
Кожен із компонентів виконує власні завдання – від оборонних операцій на фронті до логістики, кіберзахисту, роботи зі зброєю та дронами. Разом вони формують систему, яка забезпечує стійкість і бойову спроможність українського війська у війні проти Росії.
Сучасні Збройні сили України формувалися разом із відновленням української державності. 24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила постанову “Про військові формування в Україні”, підпорядкувавши всі війська парламенту, створивши Міністерство оборони та започаткувавши процес побудови власної армії. Це стало фундаментом для формування ЗСУ як окремого інституту незалежної держави.
Становлення війська відбувалося в умовах радянської спадщини: офіцерський корпус на території України переважно складався з росіян, тоді як тисячі українських офіцерів служили в далеких округах. Ще до проголошення незалежності в країні посилювався рух за створення власної армії – від акцій протесту до вимог служити на території України. Водночас формувалися перші концепції майбутніх ЗСУ, а важливу роль відігравали офіцерські з’їзди та Спілка офіцерів України.
6 грудня 1991 року парламент ухвалив закони “Про оборону України” і “Про Збройні Сили України” та затвердив текст військової присяги. Міністр оборони Костянтин Морозов першим склав її у Верховній Раді. На початку 1992 року розпочалося масове добровільне приведення частин до присяги. Україна отримала один із найбільших військових потенціалів у Європі – тисячі одиниць техніки та третій за розміром ядерний арсенал, але водночас мусила скорочувати війська й адаптувати їх до нових реалій.
Одним із найгостріших викликів став Чорноморський флот. Попри територіальну належність, тривалі переговори з Росією завершилися тим, що Україна отримала лише частину кораблів, а бази ЧФ РФ залишилися в Криму – рішення, наслідки якого згодом стали фатальними для безпеки держави.
Наприкінці 1990-х – 2000-х років ЗСУ проходили період глибоких реформ: було запроваджено тривидову структуру (Сухопутні війська, Повітряні сили, ВМС), змінено військово-адміністративний поділ, частини реорганізовували у бригади, скорочувалася чисельність до приблизно 180-200 тисяч. Держава декларувала перехід на контрактну основу, однак армія залишалася недофінансованою, а озброєння – радянським.
Російська агресія 2014 року докорінно змінила українську армію. ЗСУ проходили масштабну мобілізацію, створювали нові бригади, відновлювали систему управління та військову освіту. У 2016 році були сформовані Сили спеціальних операцій, а Десантно-штурмові війська отримали статус окремого роду. Активно розвивалася територіальна оборона.
Паралельно розпочалося системне переозброєння: війська отримували бронетранспортери БТР-3/БТР-4, танки “Булат” та “Оплот”, ПТРК “Стугна”, ракети “Вільха” і “Нептун”. Посилювалися Повітряні сили й ВМС, з’являлися ударні безпілотники, зростала співпраця з НАТО та міжнародними партнерами.
До 2022 року Збройні сили України пройшли шлях від спадкоємця радянського військового угруповання до сучасної, гнучкої та загартованої в боях армії. Власні доктрини, модернізоване озброєння, нова структура та потужна підтримка суспільства стали фундаментом, який дозволив вистояти у перші місяці повномасштабного вторгнення та продовжувати боротьбу за незалежність.
У 2025 році Збройні сили України – це велика, модернізована та багатокомпонентна армія, яка одночасно веде оборону проти Росії, впроваджує стандарти НАТО та продовжує наймасштабнішу трансформацію за всю історію незалежності.
Чисельність українського війська залишається однією з найбільших у Європі. За словами президента Володимира Зеленського, станом на січень 2025 року в армії служать близько 880 тисяч військових, безпосередньо залучених до бойових дій на фронті. За даними The Military Balance 2025 та Global Firepower, загальна чисельність ЗСУ оцінюється в межах 880-990 тисяч осіб. Це значний мобілізаційний ресурс, який Верховна Рада затверджує законом.
Водночас позиція України в рейтингу найсильніших армій світу демонструє тенденцію до зниження. Якщо у 2021 році Збройні сили України посідали 25-те місце за версією Global Firepower, то у 2023 році – завдяки підтримці партнерів – піднялися до 15-ї сходинки. Втім, у 2024 році Україна опустилася на 18-ту позицію, а у рейтингу на 2025 рік – уже на 20-ту серед 145 країн.
Раніше Махала розповідала історію Дня захисників та захисниць України: коли відзначають та які традиції пов’язані із цим днем. Також писали про День загиблих захисників України, коли він з’явився та як відзначають у нашій країні.
Також можна прочитати статті Махали про воїнів Збройних сил України, які виходили на сайті у 2023 році та 2024 році.
Фото: 88 окремий батальйон морської піхоти
Інтернет-видання Бессарабії
