Про тяжкі перші хвилини після ракетного удару по Сергіївці та роботу лікарні розповіла журналістам МОЗ Віра Єфремова, старша фельдширка зміни Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Одеської міської ради у м.Білгород-Дністровський. Скалічені долі, зламане майбутнє, сльози, невимовний біль…

Від того, як старший фельдшер підготує лікарню, скоординує медиків, надасть всю важливу інформацію – залежить життя людей. Щоб лікарні були готові, хірурги проінформовані про стан пацієнтів, щоб були ноші, медикаменти, санітарки. Це спільна робота, і це багато значить.

“Коли пролунали вибухи в Сергіївці, мені подзвонив фельдшер з місцевої підстанції, Ігор. Сказав, що це жах. Пожежа, дим, поранені, загиблі. Я зрозуміла, що привезуть не менше 20-ти людей, і треба готуватися. Потім виявилось, що їх було 40.Я підняла з ліжка головного лікаря, кажу: «У нас є 20-30 хвилин, щоб розгорнути госпіталь: травматологію, хірургію, реанімацію, лаборантів.

«Підіймайте всю лікарню». Сама бігала по відділенням, стукала, казала: «Виходьте, готуйтеся, буде багато поранених». Зібрала всіх санітарок, підготувала ноші. Ми повинні були виграти час”, – розповіла старша фельдшерка.

Зі слів героїні операційна була відкрита, коли морально вже всі готові – то ці 10-15-20 хвилин для постраждалого, якого привозять – золотий час. 

“Це хвилини, за які ти можеш врятувати людину. Це хвилини, за які ти можеш її втратити. І ми всі відчайдушно боролись за них.А потім почали привозити… Швидкі летіли до нас одна за одною. Вий сирен по місту, діти без свідомості, море крові у кабінах. Це неможливо передати”

Я бачила сльози на очах у медиків, але ми всі трималися, всі розуміли.

Цей день героїня згадує з сльозами на очах. Важко, але відповідальність, яка лягла на плечі усієї лікарні не дала можливості відпускати руки. Фельдшери одразу одягали по 6 рукавичок, щоб просто знімати і знімати. Дівчата фельдшерки навіть не помічали, що повністю просякнуті кров’ю. Я приносила перев’язувальні, знеболюючі, просто підходила і питала, що потрібно.

“В нашій професії, окрім надання медичної допомоги, велику роль відіграє вчасне інформування і координація. Тієї ночі, після вибухів у Сергіївці, ми виграли час. Все було готово, кожен був на своєму місці.”, – підкреслює старша фельдшерка.

“За 46 років мого стажу, це було єдине чергування, яке не зітреш із пам’яті. Я всюди була, в різних ситуаціях: і великих, і маленьких. Працювала на кардіологічній машині, коли були і ДТП, і пожежі, але таке… Коли мене питають, як воно було, я кажу: «Війна і нас зачепила…».

Джерело