З 1963 року і донині – у селі Кубей Болградського району немає родини, яка б не мала стосунку до гандболу. Це не просто спорт. Це частина душі громади. Є речі, які не пояснюються лише захопленням чи модою. Коли ціле село – від найстарших до наймолодших – пов’язане з одним видом спорту більш ніж шість десятиліть, це вже не хобі. Це ідентичність.
У 1963 році вчитель фізики Михайло Іванович Клочков почав залучати старшокласників Кубея до нової для них гри. Саме він заклав перше зерно того, що згодом виросло у справжню громадську традицію. Тоді ж гандбол з’явився у сусідніх селах – Городньому, Залізничному, та в місті Болград. Ці команди стали першими суперниками кубейців. Більше про історію розвитку гандболу у селі Кубей інтернет-видання “Махала” розповідало раніше у матеріалі.
Десятиліття змінювалися – гандбол у Кубеї залишався. Сьогодні на базі спортивного клубу «Тріумф» діє активна секція, яку очолює вчитель фізкультури Дмитро Бошков.
Героями нашої публікації стали дівочі команди “Тріумф”, які на районних і обласних змаганнях “Пліч-о-пліч” взяли у цьому році призові місця, а команда дівчат 5-6 класів представлятиме Одеську область на Всеукраїнських змаганнях.
“У кубейців є гандбольний ген”, – каже Дмитро Бошков.
Ці слова – не просто красива фраза. За ними стоять понад 60 років безперервної традиції, десятки родин і сотні дітей, які виходили на цей майданчик.
“Вперше я дізнався про гандбол та закохався у цей вид спорту коли мені було 2 роки. Я теж є частиною історії – і сьогодні я є її продовжувачем”, – говорить тренер.
Відданість громади гандболу заслуговує на гідні умови. Поки їх немає – це факт, який важливо озвучити. Літні тренування проходять на асфальтованому майданчику – покриття, яке становить ризик травмування для юних спортсменів. А спортивна зала Кубейського ліцею потребує ремонту – більше ніж 30 років без оновлення.
“Фінансові труднощі щороку забирають зі спорту талановитих дітей – і це втрата для всієї громади. Я мрію про сучасний майданчик для дітей, які цього заслуговують”, – каже тренер.
Поки мрія не здійснена, але «Тріумф» продовжує перемагати без нього.
Кубей виховує переможців не завдяки умовам – а всупереч їм. І в цьому, мабуть, і є справжній гандбольний ген – той, що передається не по крові, а по духу.
Більш детальніше про життя гандбольної дівчачої команди дивіться у відеорепортажі.
Інтернет-видання Бессарабії
