Ренійська громада знову схилила голови у глибокій скорботі. Після понад двох років невідомості та очікування до рідного дому «на щиті» повернувся воїн Олександр Леонідович Вінокуров. Сьогодні мешканці міста провели мужнього земляка в останню путь. На прощанні з полеглим захисником побував журналіст інтернет-видання «Махала».
Траурні заходи розпочалися ще напередодні, коли скорботний кортеж із тілом загиблого захисника прибув до Рені. Небайдужі містяни зустрічали героя біля міського моргу, щоб гідно супроводити його в останню путь. А вже сьогодні, 7 листопада, о пів на дванадцяту дня траурна процесія вирушила від міського моргу вулицею Соборною, повз школу №3 на вулиці Віорела Дулоглу, далі вулицею Степана Чобану до площі Свободи.
Вздовж усього маршруту слідування кортежу мешканці громади утворювали живий коридор. Люди виходили з державними прапорами та квітами, ставали на коліна і не стримували сліз, віддаючи шану воїну, який віддав життя за свободу України.
О 12:00 у Свято-Вознесенському соборі розпочалося загальноміське прощання та відспівування Олександра Вінокурова. Під склепіннями храму лунали молитви за упокій душі українського захисника.
Серед присутніх на церемонії були не лише рідні, близькі та побратими, а й, зокрема, вчителі та учні Ренійської гімназії, в також школи-ліцею № 6, яку свого часу закінчував Олександр.
«Він був дуже відкритим, щирим і чуйним хлопцем, який ніколи не залишався осторонь чужої біди та завжди був готовий прийти на допомогу рідним, друзям і знайомим», — поділилися педагоги теплими спогадами про свого колишнього учня.
А представники громади під час прощання зазначали, що кожна така втрата — це невимовний смуток для родини, близьких і всієї громади.
Після завершення церковної служби траурний кортеж вирушив вулицею Вознесенською. Завершилася скорботна хода на міському кладовищі. Олександра Вінокурова поховали на Алеї Слави з усіма військовими почестями під звуки Державного гімну та прощального військового салюту.
Нагадаємо, що Олександр Вінокуров народився 20 листопада 1982 року в місті Рені, у мирному житті працював моряком. У лютому 2022 року, повернувшись із чергового рейсу, він добровільно пішов на фронт, воював на його найгарячіших напрямках. У серпні 2024 року підрозділ воїна був направлений на виконання завдання в Курську область, де зв’язок із ним обірвався і майже два роки він вважався зниклим безвісти. У воїна залишилися рідні, дружина та син.
Більш детальніше про життєвий та бойовий шлях Олександра Вінокурова читайте в нашому матеріалі за посиланням.
Інтернет-видання Бессарабії
