Цьогоріч літературний фестиваль PORT, який відбудеться 5–6 вересня в Одесі, вперше робить окремими фокусами три регіони українського Півдня — Херсонщину, Бессарабію та Крим. Для команди фестивалю це не просто програмне рішення, а спроба повернути до загальноукраїнського культурного простору голоси регіонів, які десятиліттями залишалися недостатньо видимими. Про те, чому сьогодні важливо говорити саме про Бессарабію, ми поспілкувалися з операційною директоркою фестивалю PORT Наталею Мажаровою.
Літературний фестиваль PORT відбудеться 5–6 вересня в Одесі вже вдруге. Цьогоріч на гостей чекають понад 30 подій: дискусії, презентації книжок, лекції, публічний запис Kult: Podcast, літературно-музичний квартирник PEN, пітчинг для молодих авторів, поетичний слем, вечірні концерти та спеціальна подія «Бессарабські вечорниці» від Мар’яни Садовської. Серед учасників фестивалю — Володимир Єрмоленко, Катерина Калитко, Валерій Пузік, Віра Курико, Богдана Лаюк, Павло Дерев’янко, Світлана Тараторіна та інші українські письменники, літературознавці, журналісти й культурні діячі. Вхід на всі події фестивалю — безкоштовний.
Стежити за новинами фестивалю та програмою можна в соціальних мережах PORT: Instagram, Facebook, Threads.
Мені здається, що про Бессарабію в Україні знають набагато менше, ніж мали б. Це багатий культурно регіон, у якому століттями співіснували різні народи, мови та традиції. Але попри це він дуже рідко стає частиною великих культурних подій чи загальноукраїнських розмов.
Ми хочемо розпочати процес змін. Для нашої команди справді важливо, щоб Бессарабія перестала бути «білою плямою» на культурній мапі України.
Думаю, причин кілька.
З одного боку, це географія. Бессарабія завжди була регіоном із непростою логістикою, який значною мірою жив окремим життям. Через віддаленість людям складніше їздити на культурні події, а самим подіям — доходити до регіону.
З іншого боку, Бессарабія природно взаємодіє із сусідніми країнами — Румунією, Молдовою, Болгарією. Це абсолютно природний процес, але він не повинен означати, що сам регіон опиняється поза українським культурним контекстом.
Тому що ми вже маємо дуже болючий досвід.
Сьогодні ми багато говоримо про український Крим, але значною мірою почали робити це вже після його окупації. Ми переосмислюємо власні помилки, ставимо собі питання, чому так мало знали про кримську культуру, кримськотатарську літературу, голоси людей звідти.
Нам дуже не хотілося б повторювати цей сценарій із будь-яким іншим регіоном України.
Якщо ми не будемо знати Бессарабію, не будемо запрошувати її авторів, не будемо читати її книжки й чути її голоси зараз, одного дня може виявитися, що ми запізнилися.
Культура — це не щось другорядне. Саме вона створює відчуття спільності. Коли регіон постійно присутній у загальноукраїнському просторі, коли його авторів читають, про нього говорять, його складніше зробити «чужим».
Саме тому ми вважаємо, що сьогодні підтримка культури Півдня — це також інвестиція у стійкість країни.
Ми хотіли показати Бессарабію не через один захід, а через різні формати.
У програмі буде читання невиданого роману Лори Кочо «Самурасник», присвяченого Бессарабії, спеціальна музична подія «Бессарабські вечорниці» від Мар’яни Садовської, розмови про Південь у літературі, про мову, пам’ять та ідентичність.
Для нас дуже важливо, щоб люди відкривали Бессарабію не як екзотику, а як живу частину сучасної української культури.
Ми говоримо про те, що камені залишаються навіть тоді, коли хвилі постійно змінюють берег. Це дуже красива метафора пам’яті та культури.
Бессарабія — це теж місце, де століттями зустрічалися різні культури. І попри всі зміни, саме людські історії, література, мова, пам’ять стають тією опорою, яка дозволяє регіону залишатися собою.
Насамперед — частину самої себе.
Україна складається не лише зі столиці чи найбільших міст. Вона складається з регіонів, кожен із яких має власний досвід, голос, культурну пам’ять і людей, які її творять. Якщо ми не знаємо цих історій, не читаємо цих авторів і не створюємо простір для їхньої присутності, ми самі збіднюємо власну культуру.
Бессарабія — це не периферія України. Це її невід’ємна частина. І якщо ми хочемо бути сильною країною, маємо навчитися бачити й підтримувати такі регіони сьогодні, а не тоді, коли це стане питанням втрат. Саме тому для нас було принципово важливо, щоб голос Бессарабії прозвучав на PORT уже зараз.
Інтернет-видання Бессарабії
