Про це на своїй сторінці в Facebook написав голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко.

“Реформи, які активно впроваджує Укрпошта, викликають обурення не лише в газетярів, а й у мешканців невеликих населених пунктів, які багато в чому залежать від підприємства. Днями на Одещині у селі Надеждівка Саратського району люди зібралися на протест через те, що тут скорочують листонош, а обслуговування проводитимуть за допомогою пересувних пунктів.


У листі до НСЖУ головна редакторка Саратської районної газети «Час. Люди. Події» Алла Корінь зауважує: «Замість двох листонош і начальника відділення зв’язку у Надеждівка, до якої відносяться ще села Молодове, Благодатне й Піщане, лишають тільки одного поштовика. Решту будуть обслуговувати мобільні пункти».

Так само хвилю обурення викликали дії Укрпошти у селі Фараонівка.
«Фараонівське поштове відділення знаходиться в просторому світлому приміщенні. Там працюють усього два листоноші з зарплатою в 1,5 тис. грн і завідувач відділення з зарплатою 2,1 тис. грн. Невже, не виплачуючи цим людям зарплату, пан Смілянський зі своєю командою доб’ються більшої економії коштів?» – обурюється Алла Корінь.


Вона додає, що в «пікап», який називають пересувним поштовим відділенням, не поміщається навіть кількість посилок, які приходять мешканцям. А ще – товар, який розкладають прямо на східцях поштового відділення. А люди змушені стояти в будь-яку погоду, щоб оплатити комунальні платежі.


«Уже були неодноразові випадки, що люди змушені були збиратися в певному місці, чекати це поштове авто. При тому, що час їхнього пересування в кожному селі обмежений. Але ж річ ще й у тому, що люди звикають до листонош. Для якоїсь самотньої бабусі це можливість отримати розраду й тепле слово, а що таке чужі люди на авто?» – каже редакторка.


Та й самім місцевим газетам теж доводиться «воювати» з Укрпоштою. Адже через несвоєчасну доставку, яка в останні роки – явище досить звичне, газети втрачають передплатників.


«Два роки тому наша газета мала тираж майже 4 тисячі екземплярів. Але за два роки ми втратили половину. А все почалося з того, що у нас загубилася ціла пачка газет – і якраз та, яка прямувала в село, на яке орієнтувався рекламний матеріал у тому номері. Звісно, це було «ЧП». Але з того часу вони стали звичними. Постійно затримуються чи втрачаються газети, їдуть в інші напрямки. Бо якщо раніше сортувальний пункт був у Сараті, то потім його перенесли в Одесу. Передплатники – люди старшого віку, вони дратуються, коли не отримують видання вчасно і просто відмовляються від передплати», – зауважує пані Алла у коментарі прес-службі НСЖУ.


Редакторка додає: у неї та колег складається враження, що Укрпошта взагалі сприймає газети як тягар. А держава, на жаль, попри обіцяну підтримку після реформування, ніяк не допомагає місцевим виданням.


У грудні минулого року редактори Одещини звернулися до губернатора області Сергія Гриневецького з листом, у якому наголосили, що через дії Укрпошти знищена система доставки газет, яка десятиліттями працювала чітко, а місцеві газети втратили третину тиражів.


Графіки поїздок складено таким чином, що більшість видань доставляються на 4-й, 5-й або навіть 6-й день після їх виходу з друку. В окремі села газети не потрапляють по два-три тижні.


«Змінено сталі графіки доставки і до великих населених пунктів, що також негативно відбилося на терміни отримання передплатниками видань. Населені пункти обслуговують екіпажі, які виїжджають в села певної території. Стан доріг взагалі ніхто не враховував. Працівники без «розпізнавальних знаків», «чужі» в селах, не знають ані людей, ані місцевості. Відсутній будь-який зворотній зв’язок – передплатникам нема до кого звернутися в разі надання неякісної послуги, а таких фактів значно побільшало за цей час. Тому всі претензії вони спрямовують до редакцій, справедливо вимагаючи вчасної доставки видань», – наголосили редактори, звернувши увагу очільника області, що всі спроби вирішити ці питання на рівні Одеси виявилися марними.