Олена родом із Рені – невеликого міста на березі Дунаю в Одеській області. Та вже понад десять років її життя пов’язане зі столицею: у 2016 році вона вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, здобула фах соціолога – і з того часу Київ став для неї домом.
За свою творчу кар’єру Олена встигла спробувати себе в найрізноманітніших ролях: працювала офіціанткою, фотографкою, флешмейкеркою, менеджеркою з продажу та проєктною менеджеркою. Останнім часом вона знайшла новий напрям – дикторство.
“Я багато років співала, і люди часто казали, що в мене гарний, приємний голос. Мені захотілося спробувати себе в дубляжі, тому я пішла до школи дубляжу та радіоведучих”, – розповідає Олена інтернет-виданню “Махала”.
Триденний курс вона закінчила і планує розвиватися далі. Поки що в її портфоліо – озвучення реклами кормів для тварин, шампунів, косметологічних послуг, брендів та кав’ярень, а також начитування текстів і аудіокниг.
“Наразі дикторство для мене – це щось на межі хобі та роботи, яка приносить заробіток”, – зазначає вона.
Повномасштабне вторгнення змінило вектор життя Олени.
“Мабуть, мій напрямок у житті більше змістився в бік творчості та волонтерства після початку повномасштабного вторгнення”, – каже вона.
Волонтерить Олена з 2022 року, підтримуючи українських воїнів власною творчістю – віршами, співом і начитуванням поезії у своєму блозі.
“Натхнення я черпаю в наших воїнах. Вони тримаються – і я тримаюся. Попри важкі бої, вони теж знаходять час для творчості: малюють, щось створюють навіть в окопах”, – ділиться вона.
Олена – дружина військового, і ця роль визначає значну частину її сьогодення: постійне очікування, тривога, та водночас – вміння знаходити опору в простих речах.
“Головне – бути обачними, берегти себе, своє життя та сім’ю. І знаходити натхнення в кожному прожитому дні: у сильних людях, гарній погоді, у простих речах”, – говорить вона.
Влітку, коли обстріли Києва посилилися, Олена через хвилювання за дитину тимчасово повернулася до Рені. “Хочемо перезимувати тут, щоб дитині було спокійніше”, – пояснює вона.
Про рідне місто Олена говорить з особливою теплотою: “Передусім спокій дає повернення на малу батьківщину, хоча, на жаль, і тут зараз не зовсім безпечно. Просто нині є міста, які обстрілюють частіше, і ті, які обстрілюють рідше. Але тут спокійніше. Є ще й відчуття, що рідні обов’язково прийдуть на допомогу. У Рені майже всі мої рідні”.
У Рені Олена долучилася до діяльності благодійної організації “Ветеранське серце”, яку очолює Ірина Тимошевська. Саме завдяки запрошенню від організації вона потрапила на ретрит для дружин військових та родин захисників, який організувала спільнота інтернет-видання “Махала”.
“Я дуже задоволена. Відчула, ніби максимально розвантажилася, а в голові з’явилася ясність. Виявляється, є багато людей, які справді тебе розуміють. Ми всі на одній хвилі. Можемо обійняти одна одну, поспілкуватися, видихнути, побути наодинці із собою”, – поділилася Олена враженнями від заходу.
За її словами, подібні заходи вона відвідувала і в Києві, проте атмосфера заходу від Махали відчувається по-особливому – тепліше й ріднішою.
Інтернет-видання Бессарабії
