Майже три десятиліття тому в Рені кілька людей, які писали вірші й малювали, зрозуміли, що хочуть не просто творити наодинці, а мати спільний простір для спілкування. Так з’явився літературний клуб “Джерела” – об’єднання, яке працює навіть під час повномасштабної війни. Про історію клубу, його книжки та міжнародні проєкти розповіла журналістці інтернет–видання “Махала” його керівниця Лілія Олейник.
За словами Лілії Олейник, усе почалося з простого людського спілкування. Вона сама писала вірші ще з середини 1990-х, а згодом почала співпрацювати з місцевою газетою – саме тоді її запросили на літературні зустрічі в Будинку культури.
“Там я вперше побачила, скільки навколо цікавих людей, які пишуть різними мовами”, – згадує керівниця клубу.
За її спостереженнями, у Рені та навколишніх селах живе чимало людей з несподіваним поєднанням талантів – математики, які пишуть вірші, астрологи-аматори, вихователі дитсадків, які полюбляють поезію. Сама Лілія Олейник – поетеса за покликанням, а за фахом вихователька.
Поштовхом до створення повноцінного клубу стала виставка художника Олександра Кокалко, на яку запросили авторів. Саме там учасники зустрічі зрозуміли: людям потрібен постійний простір для обміну думками, а не разові заходи.
Спочатку зустрічі проходили в різних місцях – вдома біля каміна, у редакції газети, у Будинку культури. Поступово про творче об’єднання дізналися в навколишніх селах, і клуб почали запрошувати на молодіжні та культурні заходи.
Назва “Джерела” з’явилася саме в цей період. Першою керівницею об’єднання була Марина Капаной, а з 2002 року естафету перейняла Лілія Олейник.
Ще до офіційного оформлення клубу його засновники прийшли на місцеве телебачення, щоб заявити про себе: у Рені є художники, поети, скульптори-самоучки – аматори, які творять якісно і серйозно.
Перша книжка клубу вийшла у 1992 році й отримала назву “Джерела” – так само, як і саме об’єднання. За словами Лілії Олейник, для авторів це була “дуже бажана дитина”.
Через десять років побачила світ друга збірка – “Дунайський берег”, яка стала справжньою новацією: її видали одразу п’ятьма мовами, зокрема румунською та гагаузькою.
Багатомовність клубу стала його візитівкою й відкрила двері до міжнародних проєктів.
Одним із таких проєктів стала книга “Бессарабський Гердан”, яку видають у Молдові болгарські автори. Спочатку ренійських письменників запросили як окремих учасників, але згодом клуб долучився до проєкту вже як цілісний колектив зі своєю мовною різноманітністю – і фактично зробив його міжнародним.
Особливо важливою підтримка виявилася у 2022–2023 роках, коли в Україні тривала повномасштабна війна.
“Нам дарували ці книги, з нас не брали грошей за участь у проєктах. І ми дуже вдячні за це, тому що завдяки підтримці ми могли продовжувати працювати”, – розповідає Лілія Олейник.
Втім, логістика залишалася складною: доставити книги в Україну заважали митні та інші перепони. Через це цьогоріч клуб не зміг узяти участь у черговому проєкті.
Попри труднощі, творчий рух у регіоні не зупиняється. У навколишніх селах є автори, які самостійно шукають спонсорів або видають книги власним коштом. Зокрема, у Лиманському діють письменники, які вже випустили власні збірки молдовською мовою.
Особливе місце в історії клубу займають книги-пам’ять – видання, підготовлені після смерті авторів.
За словами Лілії Олейник, приклад клубу виявився привабливим – у регіоні з’явилися й інші подібні об’єднання, які учасники неформально називають “другими Джерелами”. Вони так само збираються, спілкуються й працюють із літературою.
“Це показує, що подібні об’єднання потрібні людям”, – підсумовує керівниця клубу.
Сьогодні “Джерела” – це не просто літературний клуб, а спільнота, яка майже 30 років об’єднує людей різних професій і мов навколо спільної справи, зберігаючи культурну ідентичність краю навіть у найскладніші часи.
Інтернет-видання Бессарабії
