Валентин Новосельчан — творча особистість з села Рівне (у минулому Купорани) Бессарабської громади, яка активно долучається до розвитку культури рідного краю. У свої 32 роки він вже досить відомий у своїй громаді, адже виступає не лише на концертах та культурних заходах, а й приватних подіях — весіллях, хрестинах, днях народження. Своїм творчим шляхом він поділився з журналісткою інтернет-видання «Махала».
Любов до музики прийшла до нього ще в ранньому дитинстві. Спочатку він опанував гармонь, згодом — акордеон, а нині його основним інструментом є синтезатор.
«Мій інтерес до музики почав проявлятися після восьми років. На це дуже вплинули мої батьки, які обидва були музикантами. Досі пам’ятаю першу виконану мною пісню — “Дитинство”. А вже в 10 років я акомпанував на випускному святі в дитячому садочку. Це був мій перший серйозний музичний досвід», — згадує він.
Валентин виріс у творчій атмосфері, де музика була невід’ємною частиною щоденного життя. Саме це середовище значною мірою сформувало його як артиста і визначило подальший життєвий шлях.
Батьки Валентина мали вагомий вплив на становлення його особистості. Батько, Яков, працює директором Рівненського будинку культури, а мати Світлана — художній керівник. Сьогодні Валентин є активним учасником творчого процесу та керівником вокального колективу «Златогласці».
Після закінчення школи у 2012 році Валентин вступив до музичного училища, однак за рік повернувся до рідного села. Тут він почав активно долучатися до роботи в будинку культури — спочатку на громадських засадах, а з 2016 року став його офіційним працівником.
В будинку культури він обіймав різні посади: від директора етнографічного центру до керівника вокальним колективом «Златогласці», який під час його роботи отримав звання народного.
Сьогодні діяльність музиканта значно розширилася. Окрім керівництва ансамблем він виконує функції звукооператора, світлооператора, режисера і музиканта. А під час заходів нерідко поєднує одразу кілька ролей одночасно — керує технікою, грає та співає.
«У мене немає прив’язаності до чогось одного. Я не можу сказати, що більше люблю — грати чи співати. Мене повністю поглинає моя робота, я нею живу», — каже Валентин.
Важливою частиною діяльності Валентина є збереження болгарської культури та етнічних традицій, які й сьогодні залишаються живими у селі Рівне. Разом із батьками він бере участь в організації та проведенні традиційних свят і обрядів.
Серед них — «Бабин день», «Трифон Зарезан», «Святи Герги», «Сурваки», «Різдво». Ці події об’єднують мешканців села, допомагають зберігати спадщину предків і передавати її молодшому поколінню.
«Раніше ми святкували й “Лазарувки”. Пам’ятаю, як я ходив селом із дівчатами, які збирали борошно та яйця, та акомпанував їм на гармоні. На Великдень із зібраних яєць та борошна пекли паски. На жаль, сьогодні ця традиція трохи призабулася», — ділиться Валентин.
Його репертуар охоплює болгарські, українські та естрадні пісні, а без його участі важко уявити будь-яке свято в громаді.
Попри всі труднощі, з якими сьогодні стикаються села півдня Одещини — від виїзду молоді до браку можливостей для розвитку — Валентин не думає залишати рідне Рівне. Для нього це не просто місце на карті, а дім, де пройшло його дитинство, де живе його родина і де є справа всього життя. Він зізнається, що не уявляє себе далеко від батьків і хоче залишатися для них опорою та підтримкою.
Інтернет-видання Бессарабії
