У кожного народу є свої унікальні звичаї, які передаються з покоління в покоління, зберігаючи у собі часточку минулого. Одним із таких традиційних обрядів болгар є звичай «солити дітей». Цей ритуал, що здається дивним для сучасного світу, в минулі часи мав глибоке символічне значення. Натирання новонародженого сіллю вважалося способом зміцнити його здоров’я, захистити від злих сил і підготувати до життя, повного випробувань. Журналістка інтернет-видання «Махала» дослідила цей унікальний обряд, розкриваючи його магічний сенс, історичні витоки та трансформацію в сучасному світі.
Звичай солити дітей у болгар є стародавнім і досить специфічним обрядом, який зустрічається у традиційній культурі болгар. Цей ритуал пов’язаний із віруваннями щодо захисту немовлят і маленьких дітей від злих сил, а також із бажанням забезпечити їм здоров’я та силу.
Обряд полягав у тому, що новонародженого обережно натирали сіллю. Це могли робити одразу після народження або через кілька днів. Основна мета обряду — «загартувати» тіло дитини, забезпечити її здоров’я і стійкість у майбутньому житті. Сіль вважалася магічною речовиною, здатною очищувати та захищати від усього злого.
Сіль у багатьох народів, у тому числі у болгар, асоціюється з чистотою, силою і здатністю відганяти зло. Вона також має важливе практичне значення, оскільки є консервантом, який захищає від псування. У ритуальному контексті сіль розглядалася як символ довговічності, здоров’я та захисту.
З точки зору медицини, натирання шкіри новонародженого сіллю може бути небезпечним. Шкіра немовлят дуже чутлива, і такий обряд міг спричинити подразнення чи навіть пошкодження. Згодом, із розвитком медицини та змін у світогляді, звичай практично зник.
Конкретні приклади обряду «соління дітей» у болгарській культурі не завжди зафіксовані в деталях, оскільки цей звичай переважно передавався усно і не знаходив відображення в письмових джерелах. Проте в етнографічних дослідженнях є кілька узагальнених описів і випадків, які ілюструють цю практику:
1. Обряд у перші дні після народження
Вважалося, що дитину потрібно натирати сіллю протягом перших трьох днів після народження. Для цього використовували дрібно змелену сіль, яку обережно втирали у шкіру немовляти. Такий обряд символізував «очищення» дитини та її підготовку до життя у фізичному та духовному світі.
2. Захист від злих сил
Один із зафіксованих звичаїв передбачав натирання немовляти сіллю перед тим, як його вперше виносили з дому. Сіль вважалася своєрідним бар’єром, який захищав від пристріту, поганих духів чи недоброго ока.
3. Зміцнення здоров’я
У деяких селищах практикували натирання соляною сумішшю (іноді з додаванням лікарських трав) для запобігання шкірним захворюванням або зміцнення організму. Вважалося, що цей обряд робить тіло дитини «твердим, як сіль».
4. Ритуали при хворобі
Якщо дитина часто хворіла або виглядала слабкою, до солі додавали інші обереги, такі як попіл від церковних свічок чи висушені трави, і натирали її тіло. Обряд супроводжувався молитвами або замовляннями.
Про випадок зі свого життя, який підтверджує, що практика соління дітей була поширена в болгарських родинах Бессарабії навіть у XX столітті, інтернет-виданню “Махала” розповів старожил села Камʼянське Арцизької громади Топалов Георгій Пантелійович. Ця історія яскраво демонструє, наскільки сильним був вплив традицій та вірувань на життя людей того часу.
1930 року в селі Ташлик (Кам’янське) утворилася молода родина. Чоловік родом із Болграда, а дружина — з Ізмаїла. У 1936 році, готуючись до народження третьої дитини, чоловік вирішує відправити вагітну дружину з двома дітьми до своїх батьків у Болград, а сам зайнявся облаштуванням побуту. Він орендує будинок, уникає колишнього роботодавця і відкриває в новому домі власну шевську майстерню.
Дружина, перебуваючи під опікою свекра-кушніра та свекрухи, взяла на себе всі домашні турботи та догляд за дітьми. У квітні народилася третя дитина — довгоочікуваний хлопчик. Про його народження терміново повідомили батькові.
Напередодні хрещення свекор закрив невістку в сараї, а свекруха разом із повитухою розпочали обряд «соління». Немовля натерли сіллю, зокрема шию, ручки, пахви, пах і ніжки, після чого знову сповили. Дитина невпинно кричала, зупиняючись лише для вдиху. Мати, замкнена в сараї, билася у двері, благала про допомогу й голосно кликала чоловіка.
На щастя, того дня несподівано повернувся батько дитини. Почувши незвичний гавкіт дворового собаки на прізвисько «Карман», мати зрозуміла, що чоловік вдома. Вона зчинила істеричний крик: «Пантюша! Рятуй нашого сина!»
Батько негайно звільнив дружину, прогнав бабів і зупинив обряд. Дитину швидко скупали, заспокоїли та нагодували. Почервоніння на тілі змастили мазями. На щастя, хлопчик вижив, і це в родині вважали добрим знаком: якщо дитина витримала таке випробування, значить, матиме довге життя.
Згодом у родині це згадували з іронією. Мати жартома називала сина «справжнім солоним болгарином».
У сучасній болгарській культурі цей обряд майже не практикується, але залишається цікавим етнографічним феноменом. Він часто згадується в контексті досліджень народних традицій і звичаїв як приклад того, як наші предки поєднували віру в магічні ритуали з турботою про дітей.
Інтернет-видання Бессарабії
