Наприкінці 1970-х років минулого століття археологи проводили масштабні дослідження поблизу села, яке тоді називалося Холмське (у 2025 році йому офіційно повернули історичну назву — Селіогло). Саме тут було відкрито курган виняткового значення для історії всього Північного Причорномор’я – поховання кіммерійського воїна. Про це журналістка інтернет-видання «Махала» дізналася з публікації Арцизького історико-краєзнавчого музею у Facebook.
Попри понад 2 700 років існування, насип кургану все ще сягав близько 4 метрів заввишки. Дощі та постійне розорювання зробили його вершину пласкою, а схили — пологими, проте його масштаб вражав.
У центрі кургану археологи виявили вирубану в ґрунті могильну яму завглибшки 2,6 м, укладену великими кам’яними блоками. Розбирали кладку максимально обережно, сподіваючись знайти щось унікальне.
На глибині близько 2 метрів з’явилися дерев’яні плахи — дах конструкції, що нагадувала саркофаг. Коли тільки торкнулися верхніх каменів, кладка раптом почала обсипатися, і фотограф експедиції ледь встиг вистрибнути з ями, аби уникнути травмування. Дослідники припустили, що це була спеціальна пастка, встановлена для захисту поховання від грабіжників. Такі пастки були поширеною практикою в могилах знаті.
Після розчищення завалу археологи відкрили кришку саркофага. На ложі з пофарбованих у червоний колір дерев’яних дошок і плетеної сітки лежав скелет високого чоловіка — представника кочової еліти.
Під головою та ногами стояли спеціально виготовлені глиняні підставки. На перший погляд, у похованні не було нічого цінного. Але під час підготовки останків до антропологічних досліджень у центрі грудної клітки виявили бронзову стрілу — доказ того, що воїн загинув у битві.
Історичний контекст поховання вдалося уточнити лише у 1980 році, коли археологи досліджували фракійське укріплене поселення біля Новоселівки Ренійського району. Воно контролювало важливу переправу через Дунай. Тут стався бій, у якому захисники вели оборону за могутнім земляним валом.
За припущенням вчених саме тоді ватажок кіммерійців міг бути смертельно поранений стрілою, що пробила його серце навіть крізь обладунок. Після поразки загін відступив і поховав свого вождя на території сучасного Селіогло.
Такі гробниці — велика рідкість. Є лише кілька з них відомих на території Північного Причорномор’я.
Поховання біля села Селіогло вирізняється: значними розмірами кургану; складною дерев’яною «саркофагоподібною» конструкцією; червоним забарвленням ложа; механізмом-пасткою проти грабіжників; повною збереженістю поховання без слідів пограбування.
Усе це підтверджує думку, що тут було поховано знатного воїна, найімовірніше — вождя кіммерійців, який очолював численні походи, описані античними авторами.
Читайте також:
Інтернет-видання Бессарабії
