Сергій Крайнюк з Білгорода-Дністровського поєднує підприємництво з блогерством. Він досліджує маловідомі історичні пам’ятки півдня Одещини та знімає документальні фільми про минуле рідного краю. Його мета — привернути увагу до історичної спадщини регіону, яка часто залишається поза увагою туристів і дослідників. Про свій блогерський шлях Сергій розповів журналістці інтернет-видання “Махала”.
Сергій власник магазину чоловічого одягу та взуття. Та сьогодні його знають не лише як підприємця, а і як блогера, який знімає маловідомі історичні пам’ятки Бессарабії та популяризує історію одного з найменш досліджених регіонів України.
«Спочатку ставати блогером, а тим більше знімати історичні пам’ятки, я не планував. Усе почалося спонтанно: якось я зайшов на місцевий ринок, відвідав кілька магазинів та записав інтерв’ю з їхніми власниками. Коли опублікував ці відео в TikTok, зрозумів, що такий контент людям відгукується. Так і почалося моє блогерство», — згадує Сергій.
Певний час він знімав відео про магазини, безкоштовно рекламуючи їх. Від цього напрямку блогер не відмовився й досі, однак згодом замислився над тим, що у його рідному місті є чимало історичних пам’яток, які залишаються маловідомими для широкого загалу. Саме тому Сергій почав поступово доповнювати свій контент розповідями про ці місця, прагнучи привернути до них увагу та популяризувати історичну спадщину рідного краю. Ідеї для відео у блогера як правило з’являються спонтанно.
«Я живу в одному з найдавніших міст Європи — Білгороді-Дністровському, і бачу, що увагу туристів переважно привертає Аккерманська фортеця. Водночас мало хто знає про такі пам’ятки національного значення, як криничка Івана Сичавського, Скіфська могила, Вірменська та Грецька церкви. І це не дивно, адже біля них навіть немає відповідних позначок», — зазначає Сергій.
Сьогодні чоловік досліджує історичні місця вже не сам, а разом з однодумцями — журналістом і краєзнавцем Олександром Маркевичем та Максимом Донцем. На YouTube-каналі блогера «Сам придумав сам зробив» вже вийшли повноцінні документальні історичні фільми — «Аккерман підземний» і «Грецька церква». Наразі триває робота над стрічками про долю вірменської громади та храм «Церква Успіння Пресвятої Богородиці».
Серед найближчих планів — зйомки фільмів про підвали та підземні ходи старого Аккермана, а також серія матеріалів у селі Шабо і про місця, які відвідувала Леся Українка. Крім того, блогер планує протягом 2026 року відзняти матеріал про пересохлі водойми півдня Одещини спільно з одеською медіагрупою «Спрінг-медіа». На його думку, ця проблема є актуальною та потребує належної уваги з боку наукової спільноти й суспільства, адже вона назріла ще кілька десятків років тому.
«Я вже зняв невеликі відеоролики й публікував їх у TikTok та Facebook — про водойми в Байрамчі, Ярославці та Балакшеї. Це бессарабські села, де колись були греблі, а тепер ці водойми практично висохли. Усі кажуть, що це через погодні умови, але я переконаний: причина ще й у тому, що роками не очищувалися джерела», — додає блогер.
На думку Сергія Крайнюка, сьогодні необхідно боротися не лише за свою країну, а й за її історію. Ще одна причина, яка спонукає його створювати історичний контент, — усвідомлення того, що без належної уваги з боку держави багато пам’яток рано чи пізно можуть зникнути. Саме тому команда Сергія найближчим часом планує взяти участь у круглому столі в Білгород-Дністровській міській раді щодо стратегії розвитку громади на найближчі роки. Втім, подробицями цієї участі він поки не готовий ділитися.
Блогер також поділився деякими особливостями зйомок своїх документальних фільмів. Окрім Максима та Олександра, із Сергієм працює ціла команда: оператор і монтажер Андрій Ер, Ольга з Австрії, яка допомагає з пошуком інформації та розшифруванням старовинних рукописів, а також 17-річний Григорій Жигуль. Крім того, Ольга запропонувала Сергію свою юридичну підтримку й допомогу у створенні в майбутньому громадської організації.
Серед місць свого рідного краю, які Сергій радить відвідати насамперед, — Скіфська могила, вірменське кладовище та Грецька церква — місця, яким близько 500 років, а також єврейське кладовище, одне з найбільших у Бессарабії. Ці локації, за його словами, надихають і спонукають замислитися над важливими речами.
Соціальні мережі блогера сьогодні стрімко розвиваються: він отримує чимало схвальних відгуків від своїх підписників, які також діляться власними історіями та досвідом. Це заставляє його вірити, що він рухається у правильному напрямку.
Інтернет-видання Бессарабії
